Надір Моше
НА́ДІР Моше (משה נאַדיר; справж. — Райз Ісак (Іцхак); 1885, с. Нараїв, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — 1943, м. Вудсток, шт. Нью-Йорк, США) — єврейський письменник, драматург, театральний критик. Писав на їдиш. 1898 сім’я Н. емігрувала до Нью-Йорка. До 14-ти р. Н. навч. в школі, потім заробляв на життя фіз. працею. Дебютував 1902 лірич. віршами та розповідями про злиденне життя євреїв-іммігрантів у часописі «Тегліхер хералд» («Щоденний вісник»). Уже у перших дописах помітні скептичні й сатир. нотки, що визначили характер творчості Н. 1904 поїхав до Європи в надії на краще життя, однак незабаром повернувся. Публікував вірші, оповідання, гуморески в євр. періодиці: «Ді цукунфт» («Майбутнє»), «Дос їдише вохнблат» («Єврейський щоденник»), «Ді вох» («Тиждень»), «Дер їдишер кемфер» («Єврейський борець»), «Дос найє ланд» («Нова країна») та ін. Спільно з Я. Адлером від 1910 редагував гуморист. двотижневик «Дер їдишер газлен» («Єврейський бандит»), співпрацював з євр. часописом «Дер ґройсер кундес» («Великий жартівник»), де опублікував значну частину своїх творів. Від 1915 — учасник літ. групи «Ді юнґе» («Молодь»). У цьому ж році надрукував зб. ерот. мініатюр «Ді вілде ройзн» («Дикі троянди»), що викликав бурхл. дискусії. 1916 Н. разом з товаришем М. Гальперном видавав літ. альманах «Фун менч цу менч» («Від людини до людини»), цю назву використав у циклі лірико-філос. мініатюр (у г. «Тоґ» / «День»; окреме вид. — Варшава, 1924), де з особливою яскравістю проявився його талант. Фейлетони, сатир. нариси, памфлети Н. рясніють афоризмами, грою слів і неологізмами. Прагнучи уникнути сентиментальності, він часто подавав спостереження в грубуватій формі, із сарказмом, елементами романтич. чутливості. Писав п’єси («Суксес» / «Успіх», «Дер лецтер їд» / «Останній єврей»), одноактівки, що поставили на сценах багатьох євр. театрів Америки. У театрозн. статтях і рец. Н. нещадно висміював вульгарність, що панувала в репертуарі євр. театрів 1920–30-х рр. 1926 подорожував Європою (Париж, Варшава, Вільнюс), а також відвідав СРСР. У статтях 1922–39, опубл. у г. «Фрайхайт» («Свобода»), підтримував лінію комуніст. партії, однак виступав проти насадження «пролетар. мистецтва». Політ. процеси 1930-х рр. у СРСР зародили сумніви, а після укладення Пакту Молотова–Ріббентропа 1939 він змінив переконання й виступив проти сталінізму в г. «Гофенунґ» («Надія») та поет. зб. «Мойде ані» («Сповідь», 1944). Серед ін. творів Н. — «Майселех міт а морал ун ойсґетрахте захн» («Казочки з мораллю і вигадані історії», Вільно, 1927), гуморески «Фун мір цу дір» («Від мене до тебе», К., 1927), зб. віршів «А ломп афн фентцер» («Лампа на вікні», Нью-Йорк, 1929). Н. перекладав на їдиш твори А. Франса, Ю. О’Ніла, Г. Гауптмана, Дж.-К. Джерома, М. Твена, Л. Толстого. Чимало творів Н. перекладено англ., франц., нім., рос., польс. мовами та на іврит.
Завантажити статтю
