НА́ДІР Моше (משה נאַדיר; справж. — Райз Ісак (Іцхак); 1885, с. Нараїв, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — 1943, м. Вудсток, шт. Нью-Йорк, США) — єврейський письмен­ник, драматург, театральний критик. Писав на їдиш. 1898 сімʼя Н. емігрувала до Нью-Йорка. До 14-ти р. Н. навч. в школі, потім заробляв на життя фіз. працею. Дебютував 1902 лірич. віршами та роз­пові­дями про злиден­не життя євреїв-ім­мі­грантів у часописі «Тегліхер хералд» («Щоден­ний вісник»). Уже у перших дописах помітні скептичні й сатир. нотки, що ви­значили характер творчості Н. 1904 по­їхав до Європи в надії на краще життя, однак незабаром повернувся. Публікував вірші, оповіда­н­ня, гуморески в євр. періодиці: «Ді цукунфт» («Майбутнє»), «Дос їдише вохнблат» («Єврейський щоден­ник»), «Ді вох» («Тиждень»), «Дер їдишер кемфер» («Єврейський борець»), «Дос найє ланд» («Нова країна») та ін. Спільно з Я. Адлером від 1910 редагував гуморист. двотижневик «Дер їдишер газлен» («Єврейський бандит»), спів­працював з євр. часописом «Дер ґройсер кундес» («Великий жартівник»), де опублікував значну частину своїх творів. Від 1915 — учасник літ. групи «Ді юнґе» («Молодь»). У цьому ж році на­друкував зб. ерот. мініатюр «Ді вілде ройзн» («Дикі троянди»), що викликав бурхл. дис­кусії. 1916 Н. разом з товаришем М. Гальперном видавав літ. альманах «Фун менч цу менч» («Від людини до людини»), цю назву викори­став у циклі лірико-філос. мініатюр (у г. «Тоґ» / «День»; окреме вид. — Варшава, 1924), де з особливою яскравістю проявився його талант. Фейлетони, сатир. нариси, памфлети Н. рясніють афоризмами, грою слів і неологізмами. Прагнучи уникнути сентиментальності, він часто подавав спо­стереже­н­ня в грубуватій формі, із сарказмом, елементами романтич. чутливості. Писав пʼєси («Суксес» / «Успіх», «Дер лецтер їд» / «Остан­ній єврей»), одноактівки, що по­ставили на сценах багатьох євр. театрів Америки. У театрозн. ста­т­тях і рец. Н. нещадно висміював вульгарність, що панувала в репертуарі євр. театрів 1920–30-х рр. 1926 подорожував Європою (Париж, Варшава, Вільнюс), а також від­відав СРСР. У ста­т­тях 1922–39, опубл. у г. «Фрай­хайт» («Сво­бо­да»), під­тримував лінію комуніст. партії, однак ви­ступав проти насадже­н­ня «пролетар. мистецтва». Політ. процеси 1930-х рр. у СРСР зародили сумніви, а після укладе­н­ня Пакту Молотова–Ріб­бентропа 1939 він змінив пере­кона­н­ня й ви­ступив проти сталінізму в г. «Гофенунґ» («Надія») та поет. зб. «Мой­де ані» («Сповідь», 1944). Серед ін. творів Н. — «Майселех міт а морал ун ойсґетрахте захн» («Казочки з мора­л­лю і вига­дані історії», Вільно, 1927), гуморески «Фун мір цу дір» («Від мене до тебе», К., 1927), зб. віршів «А ломп афн фентцер» («Лампа на вікні», Нью-Йорк, 1929). Н. пере­кладав на їдиш твори А. Франса, Ю. ОʼНіла, Г. Гауптмана, Дж.-К. Джерома, М. Твена, Л. Толстого. Чимало творів Н. пере­кладено англ., франц., нім., рос., польс. мовами та на іврит.