Надлак

НА́ДЛАК – село Новоархангельського району Кіровоградської області. Надлац. сільс. раді підпорядк. с. Тимофіївка. До її складу також входили села Бондареве, Коновалове та Малоконовалове, що 2007 зняті з обліку. Н. знаходиться на лівому березі р. Велика Вись (на правому — с. Потоки Катериноп. р-ну Черкас. обл.; притока Синюхи, бас. Південного Бугу), при впадінні в неї малої р. Кільтеня, за 35 км від райцентру та 45 км від залізнич. ст. Звенигородка (Черкас. обл.). Пл. села 2,64 км². За переписом насел. 2001, у Н. проживали 1812, у Бондаревому — 1, Коноваловому — 4, Малоконоваловому — 2, Тимофіївці — 510 осіб; станом на 2019 у Н. — 1571 особа; переважно українці. На поч. 18 ст. на цих землях козаки Миргород. полку заснували свої хутори, що від 1734 входили до Бугогардів. паланки. На поч. 1750-х рр. збудовано укріплений шанець 4-ї роти гусар. полку І. Хорвата. 1752–64 — у складі Нової Сербії; відтоді — Чорного гусар. полку. У серед. 18 ст. село отримало сучасну назву, що походить від серб. слів «над» і «лага» (у перекл. означає «над долиною»). Деякий час вживали й паралел. назви: Кільтинський Шанець, Кільтень. Жит. брали участь у гайдамац. русі. 1768 місц. загін на чолі з С. Сарацином з боями дійшов до м. Біла Церква (нині Київ. обл.). 1772 існувала дерев’яна Микол. церква. Від 1784 Н. входив до складу Новомиргород., а згодом — до Ольвіопол. пов. 1787 було 127 дворів. Під час заснування військ. поселень у пд. частині України Н. включено до складу 2-го Укр. улан. полку, штаб якого містився в Новоархангельську. 1821 в селі розквартирували штаб та 2-й ескадрон уланів. 1844 проживали 1336 осіб. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. 1860 відкрито церк.-парафіял., пізніше — земську школи. 1886 був 441 двір, мешкали 2020 осіб; 1894 — відповідно 529 і 2521. За Всерос. переписом 1897, кількість жит. зросла до 3022-х осіб. На поч. 20 ст. працювали 105 ткачів, 8 шевців і 5 столярів. 1906–13 з Надлац. волості до Сибіру та Серед. Азії виїхали 915 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Одес. губ.; 1923–30 — Первомай. округи; 1932–39 — Одес., від 1939 — Кіровогр. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 30 липня 1941 до 13 березня 1944 — під нім. окупацією. Діяло підпілля. У післявоєнні роки встановлено пам’ятники воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. З селом пов’язані життя та діяльність Героїв Соц. Праці Л. Шліфера (двічі; 1988 відкрито погруддя, що нині є пам’яткою монум. мистецтва), Г. Александрової, М. Дзюби, В. Моторного та П. Пампущенка. Нині у Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, нар. музей історії села; 2 амбулаторії. Функціонує православна церква. Серед видат. уродженців — патофізіолог М. Ільчевич, біолог, селекціонер В. Січкар, фахівець у галузі механіки Є. Харченко, історик Г. Пономаренко; поет, журналіст, чл. Конгресу літераторів України Д. Танський; Герої Соц. Праці М. Монаша та П. Писаков.

В. В. Шимченко