Намібія

Визначення і загальна характеристика

НАМІ́БІЯ, Республіка Намібія (Namibia, Republic of Namibia) — країна у Пів­ден­но-Західній Африці. На Пн. межує з Анґолою та Замбією, на Сх. — з Ботсваною, на Пд. Сх. та Пд. — із Пд.-Афр. Респ. На Зх. омивається водами Атлант. океану. На Пн. Сх. тер. Н. про­стягається довгою вузькою смугою (т. зв. смуга Ка­пріві) протяжністю 450 км, вклинюючись між Анґолою, Замбією та Ботсваною, що дає змогу країні мати вихід до р. Замбезі. Площа 824 292 км². Насел. 2,514 млн осіб (2019), пере­важно овамбо (бл. 50 %), а також каванґо, гереро, дамара, метиси, нащадки європейців, нама, тсвана, ка­прівійці, сан, бастери. Міські жит. становлять 43 %, сільс. — 57 %. Віро­сповіда­н­ня: хри­стиянство (понад 80 %, пере­важно лютеранство), традиц. вірува­н­ня (10 %). Офіц. мова — англійська (рідна для 3,4 % насел.), що є мовою між­нац. спілкува­н­ня, так само як африканос (10,4 %) і німецька (0,9 %). Місц. мови: ошивамбо (48,9 %), нама/дамара (11,3 %), очігереро (8,6 %), каванґо (8,5 %), ка­пріві (4,8 %), сан (0,8 %), сетсвана (0,3 %). Адм.-територ. поділ — 14 р-нів. Столиця — Віндгук (268,13 тис. осіб станом на 2019). Грош. одиниця — намібій. долар. Держ. устрій — президент. республіка. Президент (від 2015 — Г.-Ґ. Ґейнґоб) водночас є главою держави і уряду, при­значає міністрів КМ з чл. Нац. асамблеї (обирають на 5 р.). Законодавчу владу здійснює двопалат. парламент: Нац. асамблея (нижня; складається з 104-х чл., 96 з яких обирають прямим голосува­н­ням на 5 р., інших 8-х при­значає президент) та Нац. рада (верх­ня; складається із 42-х депутатів, по 3 пред­ставники від кожної з 14-ти рай. рад), обираються на 6 р. Н. — чл. ООН, МВФ, Між­нар. банку рекон­струкції та роз­витку, Афр. союзу, Спів­товариства роз­витку Пд. Африки.

Тер. сучас. Н. заселяли племена сан (бушмени), які за­ймалися мисливством, збиральництвом; з ними повʼязано більшість зразків наскел. живопису до пізнього камʼяного віку. У 1 ст. до н. е. на Пд. сучас. Н. зʼявилися племена нама, які за­ймалися скотарством. Пн. частину Н. освоїли осілі землероби овамбо та каванґо. У 17 ст. із Пн. Зх. просувалися скотар. племена гереро. На поч. 19 ст. з Пд. при­йшли орлами, метисовані племена, які сформувалися з нащадків корін­них гот­тентотів, європейців та поневолених вихідців із Пд.-Сх. Африки і, частково пере­йнявши європ. побут та християнство, вели кочовий спосіб життя, за­ймаючись скотарством. Вони були витіснені бурами з Капської колонії і, володіючи навичками верхової їзди та викори­ста­н­ня вогнепал. зброї, потіснили нама та дамара у центр. р-ни Н., встановивши над ними протекторат під керівництвом Й. Африканера. На­прикінці 19 ст. тер. сучас. Н. заселяли бастери, нащадки нама та гол­ланд. колоністів, які у 1870-х рр. заснували Вільну респ. Рехобот у центр. Н., що й досі є тер. компакт. прожива­н­ня бастерів. Опустелена тер. Н., заселена кочовими племенами, лишалася поза сферою зацікавленості європ. колоністів до кін. 18 ст. 1793 гол­ланд. влада взяла під контроль затоку Волфіш-Бей, яка згодом була при­єд­нана до тер. Капської колонії Британії. До кін. 19 ст. на тер. сучас. Н. діяли лише британ. та нім. місіонери. 1883 нім. торговець А. Людеріц купив землі узбереж­жя затоки (нині затока Людеріц) і 1884 пере­дав права на них нім. імператор. уряду, що започаткував на тер. Н. колонію Нім. Пд.-Зх. Африка. Згідно із Занзібар. договором 1890 між Великою Британією та Нім. імперією, тер. цієї колонії про­стяглася вузькою смугою (т. зв. смуга Ка­пріві) до р. Замбезі. Видобуток кольор. металів та алмазів спричинив стрімке заселе­н­ня тер. Н. нім. пере­селенцями, що витісняли корін­не насел., захоплюючи придатні для скотарства землі та худобу. Наслідком екс­пансії колоністів стали пов­ста­н­ня гереро 1904 під проводом С. Магареро та нама 1907 під керівництвом Г. Вітбооя та Я. Моренґи. Військ. дії су­проводжувалися геноцидом місц. насел., в результаті якого понад половина гереро та нама були вбиті чи загинули у концтаборах. Під час 1-ї світової вій­ни 1915 Н. була окупована військами Пд.-Афр. Союзу (згодом Пд.-Афр. Респ.), який 1920 отримав мандат Ліги націй на тимчас. упр. Нім. Пд.-Зх. Африкою. 1966 ГА ООН від­мінила мандат Ліги націй на упр. Н., 1971 Між­нар. суд у Гаазі прийняв ріше­н­ня, що зобовʼязало Пд.-Афр. Респ. вивести свої війська та адміністрацію з тер. Н. Актив. політ. спротив насел., страйки, між­нар. втруча­н­ня змусили Пд.-Афр. Респ. у 1970–80-х рр. по­ступово зменшити вплив на Н. 1989–90 тривав пере­хід. період під­готовки до вільних виборів під спо­стереже­н­ням ООН та прийня­т­тя кон­ституції. 21 березня 1990 проголошено незалежність Н. У період здобу­т­тя незалежності та в подальші роки провід­ну роль у політ. житті ві­ді­гравала Організація народів Пд.-Зх. Африки, пред­ставниками якої є 3 обрані за період незалежності президенти Н.

Більшу частину тер. Н. за­ймають плоскогірʼя (900–1500 м), роз­членовані тектон. западинами і долинами тимчас. річок на окремі плато (найбільші — Намакваленд, Дамараленд, Каоковелд), що складені докембрій. кри­сталіч. породами, і на Сх. знижуються до напів­пустелі Калахарі, а на Зх. уриваються у бік прибереж. рівнини — пустелі Наміб. Більша частина тер. пустелі Наміб зайнята високими (до 100 м і більше) піщаними дюнами завдовжки 10–20 км, що про­стягаються паралельно узбереж­жю. На крайньому Пд. пустелі — виходи докембрій. кри­сталіч. порід, що формують цокол. рівнини. Напів­пустеля Калахарі є високою рівниною (900–1000 м), що пере­крита еоловими пісками, які формують пологі дюни пн.-зх. про­стяга­н­ня. Для пд.-зх. частини напів­пустелі характерні не­глибокі засолені западини. Сухий тропіч. клімат Н. є наслідком впливу холодної Бенґел. течії та пере­важа­н­ня сх. вітрів. Клімат зх. узбереж­жя характеризується низькими т-рами, високою вологістю (до 80 %), утворе­н­ням туманів (до 27-ми днів на місяць) у прибереж. зоні завширшки до 50 км, сильними вітрами. Опади у Н. нерегулярні, їх кількість коливається від 10–50 мм на рік на узбереж­жі до 400–600 мм на рік на Пн. Сх. Середня температура найтеплішого місяця (січня) коливається від +18 °С у пустелі Наміб до +27 °С у Калахарі; найхолоднішого (липня) — від­повід­но +12 °С і +16 °С. На височинах можливі заморозки. На­прикінці зими трапляються пилові бурі. По­стійні водотоки утворюють природні кордони Н.: на Пн. — р. Кунене, Окаванґо, Замбезі, на Пд. — р. Оранжева. Серед найбільших сезон. річок — Фіш-Рівер, Свакоп, Куйсеб. На Пн. країни — озеро-солончак Етоша (пл. 4 тис. км²), що пере­сихає. Ґрунти мало­продуктивні; на Пн. та в центрі на плоскогірʼях пере­важають гір. червоно-бурі, на Сх. — червоно-бурі ґрунти опустелених саван, на Пд. і вздовж узбереж­жя — пустел. тропічні ґрунти. Рослин. світ Н. різноманітний, нараховує 585 ендеміч. видів рослин, серед яких — вельвічія дивовижна, нара, кокербом. На Пн. зро­стає злаково-чагарник. пустел. рослин­ність; на Пд. — чагарник. пустел. рослин­ність, напів­пустел. ксерофітні асоц. пред­ставлені формаціями акацій у найзволоженішій центр. частині Н.; на Сх., уздовж пустелі Калахарі, про­стягаються опустелені савани. У долинах річок трапляються акація, тамарикс та паркінсонія. Більша частина тер. пустелі Наміб не вкрита травʼяни­стою рослин­ністю. Фауна досить бідна. На Пн. Н. трапляються африканський слон, жирафа, чорний носоріг, великий куду, орикс, спрингбок, імпала, дікдік, червоний бубал, зебра Хартмана, лев, гієна, леопард. У гір. р-нах на Сх. мешкають ендемічні гризуни та комахоїдні (капський сліпак, довгоніг, златокріт), трубкозуб, медоїд. На оз. Етоша — колонія сотень тисяч фламінго. На узбереж­жях мешкають капські тюлені та птахи (баклани, пелікани, африканські пінгвіни). На тер. Н. функціонують 11 нац. парків, серед них найві­доміші — «Етоша», «Наміб-Науклюфт» (тер. з найвищими дюнами у світі (понад 300 м), що мають специф. червонуватий колір — результат окисне­н­ня металів у піску), «Берег Скелетів» (парк ві­домий останцями кораблів, що сідали на мілину через тумани та сильні вітри), «Плато Ватерберґ». У т. зв. смузі Ка­пріві та на крайньому Пн. Сх. діє мережа нац. парків, створ. для захисту міграц. шляхів диких тварин між тер. Анґоли, Ботсвани, Замбії, Зімбабве та Н. (транскордон. заповід­ник «Каванґо-Замбезі»).

За соц.-екон. показниками Н. належить до країн, що роз­виваються. ВВП становить 27,3 млрд дол. США (2018), у роз­рахунку на особу — 5,9 тис. дол. США. Структура ВВП (2019): сфера послуг — 73,6 %, пром-сть — 37,2 %, фінанси, нерухомість, бізнес-послуги — 19,8 %, гірн.-видобувна галузь — 15,5 %, оптова та роз­дрібна торгівля — 17,8 %, с. госп-во — 8,3 %. Економіка Н. залежить від видобутку та пере­робки корис. копалин на екс­порт (на видобуток припадає в середньому бл. 12 % ВВП і 50 % валют. надходжень), світ. коливань цін на товари та посух (бл. 50 % с.-г. продукції імпортується). Н. — найбільший в Африці і 4-й у світі виробник урану. Також видобувають цинк, мідь, золото, напів­дорогоцін­не камі­н­ня. Н. — один із найбільших у світі виробників алмазів (2053 тис. карат у 2015), понад 90 % з них — ювелірні алмази високої якості. У с. госп-ві пере­важає тварин­ництво. У центр. та пн. р-нах роз­водять велику рогату худобу, у більш посушливих пд. та зх. — овець і кіз (зокрема ангорських). Великі фермер. господарства роз­вивають орієнтоване на екс­порт мʼясне скотарство, виробництво каракулевих шкурок та мохер. шерсті. Вирощують просо, сорго, арахіс, вино­град. Роз­винене рибництво. Країна екс­портує алмази, мідь, золото, цинк, свинець, уран, велику рогату худобу, білу рибу та молюсків у Пд.-Афр. Респ., Ботсвану, Швейцарію, Замбію, Китай, Італію; імпортує (пере­важно з Пд.-Афр. Респ.) продукти харчува­н­ня, нафто­продукти та паливо, транс­порт­не обладна­н­ня, хімікати.

Видатні памʼятки: неоліт. наскел. малюнки у долині Твіфелфонтейн (включено до списку Всесвіт. спадщини ЮНЕСКО), серія петрогліфів у горах Еронґо (найві­доміші — у печері Філіпса), на г. Брандберґ (найві­доміший — «Біла дама») та її околицях, у печерах побл. г. Шпіцкоп­пе. Істор. та архіт. цін­ність мають будинок пастора (1814; найдавніша споруда Н.) та кірха (1859) у с. Бетані; катол. собор св. Марії (1906–08), лютеран. церква Христа (1907–10), будівля парламенту (1910–13, перед нею встановлено памʼятник вождю племені гереро Х. Кутако), будинок Гатемана (1913; усі — Віндгук); будівля «Воерман» (1900–05, м. Свакопмунд). Побл. м. Віндгук встановлено меморіал борцям за незалежність Н. Серед музеїв — Нац. музей Н. (Віндгук), побл. якого встановлено памʼятник першому президенту країни С. Ну­йомі; етногр. музеї під від­критим небом (культури дамара, сан, мафве, мбунза, овахімба). У м. Віндгук пред­ставлена екс­позиція залізо-нікелевих утворень (частина метеорита Ґібеон), що впали на землю бл. 500 тис. р. тому на тер. сучас. Н. (найбільші осади метеорит. дощу, ві­домі науці); з 39-ти шматків заг. вагою 26 т на вулиці пред­ставлено менше чверті, інші зберігаються в геол. музеї. Серед турист. обʼєктів — залізистий метеорит Гоба (найбільший екземпляр, вага понад 60 т), зна­йдений побл. м. Ґрутфонтейн. Діють Намібій. університет науки і технологій, Університет Н., Між­нар. університет управлі­н­ня (усі — Віндгук). Уряд Н. офіційно ви­знав незалежність України 30 грудня 1991, дипломат. від­носини між країнами встановлено 5 лютого 1992. Справами громадян Н. в Україні відає посольство Н. у РФ, українців у Н. — посольство України у Пд.-Афр. Респ.

І. В. Кочеткова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю