Наша Україна

«НА́ША УКРАЇНА» 24 грудня 1999 партії правої та правоцентрист. спрямованості — НРУ, партія «Реформи і порядок» (ПРП) і КУН — з метою консолідації нац.-демократ. сил України під­писали угоду про політ. спів­­працю, до якої при­єд­нався також Укр. нар. рух (від 2003 — Укр. нар. партія, УНП). У вересні–жовтні 2001 проведено завершал. пере­­говори щодо утворе­н­ня вибор. обʼ­єд­на­н­ня для участі у черг. виборах до ВР України 4-го склика­н­ня (31 березня 2002), угоду про створе­н­ня вибор. блоку політ. партій «Блок Віктора Ющенка “Н. У.”» під­писали лідери партій 9 січня 2002 побл. памʼятника М. Гру­­шевському в Києві. Того ж дня вибор. блок був зареєстрований Центр. вибор. комісією (ЦВК). До його складу вві­йшли: КУН (лідер — Я. Стецько), Ліберальна партія України (ЛПУ; В. Щербань), Молодіжна партія України (МПУ; Ю. Павленко), НРУ (Г. Удовенко), ПРП (В. Пинзеник), «Солідарність» (П. Порошенко), Християн.-нар. союз (від 2003 — Християн.-демократ. союз, ХДС; В. Стретович), «Вперед, Україно!» (від 2010 — «Народна Само­оборона»; В. Мусі­яка), Респ. християн. партія (РХП; М. Поровський), Укр. нар. рух (Ю. Костенко). 16 січня 2002 на між­парт. зʼ­їзді блоку в присутності 1700 делегатів схвалено пе­редвиборчу про­граму, затв. списки канд. у нар. депутати Укра­­їни у багатомандат. заг.-­держ. вибор. окрузі та кандидатури в одномандат. вибор. округах. Лідером блоку обрано В. Ющенка, кер. вибор. штабу — П. Порошенка. Блок позиціонував себе як опозиц. до чин­ної влади, що зна­йшло від­ображе­н­ня у його перед­вибор. про­грамі з одним із гол. гасел — «Зміни потрібні вже». Гол. пріоритети про­грами зведено до продовже­н­ня сусп. змін, роз­початих Премʼєр-міні­стром В. Ющенком, серед яких — за­провадже­н­ня морал. і про­зорих взаємин су­спільства та влади, що перед­бачало популіст. заходи: регулярне звітува­н­ня органів вла­ди перед громадськістю, створе­н­ня жорсткого механізму громад. контролю за формува­н­ням та викори­ста­н­ням держ. і місц. бюджетів, за­провадже­н­ня механізму громад. обговоре­н­ня проектів законів та держ. рішень, по­глибле­н­ня реформи право­­охорон. і судової систем, викоріне­н­ня хабарництва та тіньових схем в економіці. У соц.-екон. сфері перед­бачено реформи, спрямов. на під­несе­н­ня добробуту громадян, захист нац. виробника, роз­виток під­приємниц­тва, забезпече­н­ня нових робочих місць. Водночас як першочерг. висунуті зав­да­н­ня формува­н­ня демократ. владної вер­хівки, створе­н­ня умов для поверне­н­ня знецінених грош. вкладів, під­вище­н­ня зарплат та пенсій, рівня соц. захищеності, статусу працівників освіти, науки та охорони здо­ро­вʼя, легалізації і правової під­тримки труд. міграції, створе­н­ня «про­зорого» держ. бюджету. До першої пʼятірки вибор. списку вві­­йшли: В. Ющенко (без­партійний), О. Стоян (без­партійний), Г. Удовенко (НРУ), Ю. Костенко (Укр. нар. рух), В. Пинзеник (ПРП). Інші лідери партій блоку уві­йшли до вибор. списку у такій послідовності: Я. Стецько — № 11, В. Мусіяка — № 22, В. Стретович — № 32, Ю. Павленко — № 40, В. Щербань — № 44, М. Поровський — № 98. За результатами парламент. виборів 2002 у багатомандат. заг.-держ. вибор. окрузі «Блок Віктора Ющенка “Н. У.”» здобув під­тримку 6 108 088 виборців (23,57 % голосів при вибор. ба­рʼєрі у 4 %) та посів 1-е м. серед 33-х учасників. Найбільшу під­тримку він мав у Зх. і Центр. Україні, де подолав вибор. ба­рʼєр у 24-х регіонах (у 19-ти уві­­йшов до трійки лідерів, у 15-ти з них — посів 1-е м.); найменшу — в Луган. і Донец. обл. та Севастополі, де не подолав вибор. рубіж. Блок отримав 70 мандатів депутатів у багатомандат. заг.-держ. вибор. окрузі та 42-х одномандат. вибор. округах, що дало змогу створити одну з найбільших у складі ВР України фракцію: спочатку нараховувала 118 депутатів і впродовж травня–червня 2002 по­ступалася лише фракції «Єдина Україна», що мала 175 депутатів. Не­зважаючи на міцні позиції, фракція «Н. У.» через зовн. впливи, насамперед намір Президента України Л. Кучми створити про­­президент. парламент. більшість, була не допущена до керівництва парламентом, натомість її пред­ставники очолили 10 комітетів ВР України.

5 березня 2005 на базі «Блоку Віктора Ющенка “Н. У.”» створ. політ. партію «Народний Союз “Наша Україна”» (НСНУ; згодом — партія «Н. У.»), що для участі у парламент. виборах 2006 ініціювала організацію блоку «Н. У.», до якого уві­йшли: КУН (лідер — О. Івченко), НРУ (Б. Тарасюк), Партія промисловців і під­приємців Укра­їни (ПППУ; А. Кінах), ХДС (В. Стре­тович), НСНУ (Р. Без­смертний), Укр. респ. партія «Собор» (УРП «Собор»; А. Матвієнко). Угоду про створе­н­ня вибор. блоку під­писали лідери партій 12 грудня 2005 на май­дані Незалежності у Києві. Того ж дня вибор. блок був зареєстрований ЦВК, остаточно його формалізовано 18 грудня 2005 на між­парт. зʼ­їзді у Києві. На ньому обрано керівні органи (голова вибор. штабу — Р. Без­смертний), затв. вибор. список канд. у нар. депутати та перед­виборчу про­граму з провід. гаслом «Україна у нас одна!», що базувалася на дотриман­ні його учасниками вір­ності ідеалам Помаранчевої революції, а суть її доволі роз­логого текс­ту зводилася до під­трим­ки політ. курсу Президента В. Ющен­ка і його про­грами «Десять кро­ків назу­стріч людям». 27 грудня 2005 ЦВК із по­даних від блоку «Н. У.» 449-ти канд. у нар. депутати зареєструвала 395, з яких взяли участь у балотуван­ні 389. Верх­ня частина вибор. списку (майже половина кандидатур з якого вже брала участь у виборах) складалася з ві­домих держ. і політ. діячів, нар. депутатів України, міністрів і голів облдерж­адміністрацій, парт. функціонерів. Серед них частка чл. НСНУ становила 54,2 %, НРУ — 13,37 %, ПППУ — 12 %, ХДС — 7,46 %, КУН — 4,88 %, УРП «Собор» — 3,6 %. До першої пʼятірки вибор. списку вві­йшли: Ю. Єхануров (НСНУ), А. Кінах (ПППУ), Б. Тарасюк (НРУ), О. Ге­расимʼюк (без­партійна), Р. Лижичко (без­партійна). Лідери ін. учасників блоку: В. Стретович — № 11, А. Матвієнко — № 12, Р. Без­­смертний — № 23, О. Івченко — № 25. Не­зважаючи на те, що блок мав значно більші ресурси (адм., фінанс., медійні тощо), ніж його суперники, та про­президент. статус, по­ставленої мети у вибор. кампанії він не досягнув, ос­кільки вибор. обʼ­єд­нан­ню, у якому, окрім НРУ, були від­сутні потужні рейтинг. партії, не вдалося від­новити формат поперед. «Бло­ку Віктора Ющенка “Н. У.”»; залишилося незавершеним ідеол. позиціонува­н­ня блоку, зведене до заг. ідеології Помаранч. революції; керівництво блоку затягнуло процес формува­н­ня внутр.-блокової ієрархії, а намір про­президент. сил до більш тісного обʼ­єд­на­н­ня на базі НСНУ, що не встигла оформитися у повноцін­не політ. утворе­н­ня, викликало су­против з боку деяких союз. партій, насамперед УНП і ПРП, які, не бажаючи втратити влас. імідж, взяли участь у парламент. виборах само­стійно. Зменше­н­ня під­тримки з боку елек­торату було зумовлене від­­чут. втратою Президентом В. Ющенком сусп. рейтингу, зокрема через невикона­н­ня ним більшості перед­вибор. зобовʼязань і від­вер­тий намір керівництва блоку по­збавитися небажаної конкуренції з боку колиш. партнера — «Блоку Юлії Тимошенко» (БЮТ). За результатами парламент. виборів блок здобув під­тримку 3 539 140 виборців (13,95 % голосів при вибор. ба­рʼєрі у 3 %) та зайняв 3-є м. серед 45-ти учасників виборів. Найбільшу під­тримку блок здобув у Зх. і Центр. Україні, де подолав вибор. барʼєр у 24-х регіонах (у 20-ти з них уві­йшов до трійки лідерів, у 3-х — посів 1-е м.); найменшу — в Луган. і Донец. обл. та Севастополі, де знову не подолав вибор. рубіж. Блок отримав 81 мандат нар. депутата України, по­ступившись лідерам вибор. пере­гонів: Партії регіонів — 186 мандатів (32,14 % голосів) і БЮТ — 129 ман­датів (22,29 % голосів). Фракцію «Н. У.» у ВР України 5-го склика­н­ня очолив Р. Без­смертний.

Для участі у позачерг. виборах до ВР України 6-го склика­н­ня (30 ве­ресня 2007) створ. блок «Наша Україна — Народна Само­оборона» (НУ–НС). На початк. етапі до його складу уві­йшло 10 партій, 9 з яких взяли участь у балотуван­ні. Деякі з них становили основу поперед. вибор. обʼ­єд­нань — «Блоку Віктора Ющенка “Н. У.”» та блоку «Н. У.». Одним із гол. ініціаторів організації вибор. блоку НУ–НС був чин­ний на той час Президент Укра­їни В. Ющенко. Першим кроком до його оформле­н­ня стало під­писа­н­ня 28 червня 2007 головою про­президент. НСНУ В. Кирилен­ком і лідером громадян. руху «На­родна Само­оборона» та створеного у квітні 2007 однойм. вибор. блоку Ю. Луценком «Декларації обʼ­єд­на­н­ня демократичних сил». Її під­писанти брали на себе зо­бовʼяза­н­ня забезпечити утворен­ня єдиної партії до парламент. виборів і роз­цінювали цей крок як створе­н­ня фундаменту для єд­ності у демократ. таборі України. До про­президент. вибор. мега­блоку НУ–НС уві­йшли: НСНУ, блок «Народна Само­оборона Юрія Луценка» (партія «Вперед, Україно!», ХДС), блок «Рух — Українська правиця» (НРУ, УНП, УРП «Собор»), партія «ПОРА», КУН, Європ. партія України, Партія захисників Віт­чизни. Остаточно блок створ. 5 лип­ня 2007. Його організац. формалізація від­булася шляхом під­писа­н­ня у приміщен­ні офісу НСНУ в присутності В. Ющенка «Декларації обʼ­єд­на­н­ня демократичних сил» пред­ставниками 10-ти партій, а саме: В. Кириленком (НСНУ), В. Каськівим («ПОРА»), М. Катеринчуком (Європ. партія України), Б. Тарасюком (НРУ), Ю. Кармазіним (Партія захисників Віт­чизни), В. Стретовичем (ХДС), Ю. Лу­ценком («Вперед, Україно!»), Ю. Костенком (УНП), А. Матвієнком (УРП «Собор»), Є. Гірником (КУН). Керів. орган блоку НУ–НС — політраду очолив В. Кириленко, го­ловою вибор. штабу обрано голову Секретаріату Президента України В. Балогу, який від імені блоку в липні оприлюднив заяву про намір створити у складі майбут. ВР України демократ. більшість разом із БЮТ. Фактор присутності у складі блоку низки самодо­стат. політ. партій викликав труднощі як на етапі його формува­н­ня, повʼязаного з про­блемою узгодже­н­ня парт. квот у вибор. списку, так і під час втіле­н­ня на­станови щодо обʼ­єд­на­н­ня партій на базі блоку НУ–НС. Не­зважаючи на певний тиск з боку керівництва блоку, обʼ­єд­нав. процес був прак­тично призупинений, оскільки низка партій висловилася проти самоліквідації, що за­грожувало від­клика­н­ням їхнього під­пису під «Де­кларацією…». Так, лідери КУНу рішуче не погодилися на «зли­т­тя» партій у рамках мега­блоку та характеризували його як по­спішне і юридично некоректне, а формува­н­ня єдиної партії без чітко окрес­лених ідеол. засад та про­грам. політ. цілей вважали без­пер­спективним. Зрештою це при­звело до виходу КУНу з блоку, що у складі 9-ти партій 2 серпня 2007 був зареєстрований ЦВК. 7 серпня того ж року в Києві за участі 387-ми делегатів проведено між­парт. зʼїзд блоку НУ–НС, на якому затв. перед­виборчу про­граму та список канд. у нар. депутати України. Не­зважаючи на те, що напередодні від­кри­т­тя між­парт. зʼ­їзду від­булися зʼ­їзди партій-учасниць вибор. обʼ­єд­на­н­ня, що під­тримали ріше­н­ня про утворе­н­ня єдиної політ. партії, до порядку ден­ного це пита­н­ня не потрапило. Перед­виборча про­грама блоку з провід. гаслом «Для людей — а не політиків!» у кон­статуючій частині актуалізувала про­блему за­гроз для здо­бутків держави та укр. су­спільства, досягнутих на президент. виборах 2004, повʼязала це з діями правлячої коаліції у ВР України 5-го склика­н­ня та звинуватила її у корумпованості, не­здатності служити людям, поширен­ні хаосу та без­зако­н­ня, ката­строф. зро­стан­ні цін і тарифів, роз­кра­дан­ні держ. майна тощо. 11 серпня 2007 ЦВК зареєструвала вибор. список кандидатів у нар. депутати від блоку НУ–НС чисельністю у 401 особу (основу становили пред­ставники НСНУ). До першої пʼятірки вибор. списку уві­йшли: Ю. Луценко (без­партійний), В. Кириленко (НСНУ), А. Яценюк (без­партійний), А. Гриценко (без­партійний), М. Катерин­чук («Європейська партія України»). За результатами парламент. виборів блок НУ–НС здобув під­тримку 3 301 282 виборців (14,15 % голосів за при вибор. барʼєрі у 3 %) та зайняв 3-є м. серед 20-ти учасників виборів. При цьому він значно від­став не лише від свого осн. конкурента — Партії регіонів (34,37 % голосів), але й БЮТ (30,71 %). Блок подолав вибор. барʼєр у 24-х регіонах України (найвищий рейтинг мав у Івано-Фр. обл. — 36,78 %), уві­­йшов до першої трійки у 18-ти регіонах; не подолав вибор. рубіж у Луган. і Донец. обл. та Севастополі. Згідно із квотою блок отримав 72 мандати нар. депутатів України. У складі ВР України 6-го склика­н­ня створ. фракцію блоку НУ–НС, яку очолив М. Мартиненко. На виборах до ВР України 7-го склика­н­ня (28 жовтня 2012) за партію «Н. У.» проголосувало 1,11 % виборців.

Завантажити статтю