Кісунько Григорій Васильович

Визначення і загальна характеристика

КІСУ́НЬКО Григорій Васильович (20. 07. 1918, с. Більманка, нині Куйбишев. р-ну Запоріз. обл. — 11. 10. 1998, Москва) — фахівець у галузі радіо­електроніки, кон­структор. Канд. фіз.-мат. (1941), д-р тех. (1951) н., професор (1956), член-кореспондент РАН (1958). Генерал-лейтенант-інж. (1967). Герой Соц. Праці (1956). Ленін. премія (1966). Державні нагороди СРСР та РФ. Учасник 2-ї світової війни. 1930–34 мешкав у м. Маріуполь (нині Донец. обл.), де його батько (1938 заарешт. за сфабрик. звинуваче­н­ням і засудж. до роз­стрілу; 1965 реабіліт.) працював машиністом на металург. заводі ім. Іл­ліча. Закін. Ворошиловгр. пед. ін­ститут (нині Луганськ, 1938), Військ. училище повітр. спо­стереже­н­ня, оповіще­н­ня та звʼязку (м. Пушкін Ленінгр. обл., 1942). У 1944–50 — у Військ. академії звʼязку (Ленін­град, нині С.-Петербург). 1950 пере­ведений у КБ-1 Міністерства озброє­н­ня СРСР і при­значений нач. лаб. № 2 з роз­робле­н­ня антен­но-хвилевід. при­строїв РЛС Б-200 системи С-25, від 1952 — за­ступник тех. кер. з ви­пробува­н­ня станцій Б-200, від 1953 — нач. н.-д. від­ділу № 31; 1954 роз­почав роз­робле­н­ня військ. замовлень з проекту екс­перим. протиракет. системи «А», від 1958 — гол. кон­структор системи ПРО А-35; від 1961 — нач. ново­створеного особливого КБ-30 (від 1966 — особливе КБ «Вимпел») та ген. кон­структор системи ПРО А-35, 1970–75 — за­ступник ген. дир., 1975–79 — нач. н.-д. від­ділу № 4 наук.-темат. і технол. центру Центр. НВО «Вимпел»; 1979–87 — наук. консультант Центр. НДІ № 1 МО СРСР; від 1987 — зав. лаб. від­ділу теор. про­блем при Президії РАН (усі — Москва). Один із засн. рад. системи протиракет. оборони. Брав без­посередню участь у роз­роблен­ні перших вітчизн. зенітно-ракет. систем С-25 і С-75. Завдяки успіш. ви­пробува­н­ням системи «А» вперше в світ. практиці знищено гол. частини балістич. ракет на траєкторіях їхнього польоту. Автор низки фундам. праць з електродинаміки, а також спогадів «Секретная зона: Исповедь генерального кон­структора» (Москва, 1996).

А. І. Шушківський

Завантажити статтю