Кісунько Григорій Васильович

КІСУ́НЬКО Григорій Васильович (20. 07. 1918, с. Більманка, нині Куйбишев. р-ну Запоріз. обл. — 11. 10. 1998, Москва) — фахівець у галузі радіоелектроніки, конструктор. Канд. фіз.-мат. (1941), д-р тех. (1951) н., професор (1956), член-кореспондент РАН (1958). Генерал-лейтенант-інж. (1967). Герой Соц. Праці (1956). Ленін. премія (1966). Державні нагороди СРСР та РФ. Учасник 2-ї світової війни. 1930–34 мешкав у м. Маріуполь (нині Донец. обл.), де його батько (1938 заарешт. за сфабрик. звинуваченням і засудж. до розстрілу; 1965 реабіліт.) працював машиністом на металург. заводі ім. Ілліча. Закін. Ворошиловгр. пед. інститут (нині Луганськ, 1938), Військ. училище повітр. спостереження, оповіщення та зв’язку (м. Пушкін Ленінгр. обл., 1942). У 1944–50 — у Військ. академії зв’язку (Ленінград, нині С.-Петербург). 1950 переведений у КБ-1 Міністерства озброєння СРСР і призначений нач. лаб. № 2 з розроблення антенно-хвилевід. пристроїв РЛС Б-200 системи С-25, від 1952 — заступник тех. кер. з випробування станцій Б-200, від 1953 — нач. н.-д. відділу № 31; 1954 розпочав розроблення військ. замовлень з проекту експерим. протиракет. системи «А», від 1958 — гол. конструктор системи ПРО А-35; від 1961 — нач. новоствореного особливого КБ-30 (від 1966 — особливе КБ «Вимпел») та ген. конструктор системи ПРО А-35, 1970–75 — заступник ген. дир., 1975–79 — нач. н.-д. відділу № 4 наук.-темат. і технол. центру Центр. НВО «Вимпел»; 1979–87 — наук. консультант Центр. НДІ № 1 МО СРСР; від 1987 — зав. лаб. відділу теор. проблем при Президії РАН (усі — Москва). Один із засн. рад. системи протиракет. оборони. Брав безпосередню участь у розробленні перших вітчизн. зенітно-ракет. систем С-25 і С-75. Завдяки успіш. випробуванням системи «А» вперше в світ. практиці знищено гол. частини балістич. ракет на траєкторіях їхнього польоту. Автор низки фундам. праць з електродинаміки, а також спогадів «Секретная зона: Исповедь генерального конструктора» (Москва, 1996).

Завантажити статтю