Нахлік Євген Казимирович

НА́ХЛІК Євген Казимирович (22. 01. 1956, м. Судова Вишня Судово-Вишнянського р-ну Дрогобицької обл., нині Мостиського р-ну Львівської обл.) — літературо­знавець, критик, славіст, компаративіст. Доктор філологічних наук (2009), професор (2011), дійсний член НТШ (2017), академік НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (2016). Премії ім. С. Єфремова (2003), ім. І. Франка НАНУ (2007), ім. Г. Костюка (2011), літ.-мистецькі премії ім. М. Коцюбинського (2010) та ім. П. Куліша (2012), обласні премії ім. І. Котляревського та ім. М. Возняка (обидві — 2015), Міжнародна літературна премія ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).

Закінчив Львівський університет (1979). Від 1984 працював в Інституті літ-ри НАНУ (Київ): від 1991 — заступник директора з наукової роботи й водночас керівник Львівського відділення Інституту, яке 2011 реорганізоване в Інститут І. Франка НАНУ: від 2012 — директор. Досліджує історію української літератури 18–20 ст. у зв’язках, порівнянні й типології з польською, російською та ін. європейськими літературами, сучасний український літературний процес, біографії і творчість окремих письменників, теоретичні питання літератури. Упорядник, автор передмови й коментарів до видання «Твори» П. Куліша (т. 1, 1994; 1998). За його науковою редакцією видано додаткові 51-й і 53-й (обидва — 2008) та 54-й (2011) томи до зібрання творів І. Франка у 50-ти т., «Покажчик купюр» до 50-томника (2009; усі — Київ), румун.-український науковий збірник «Taras Şevcenko — un apostol al neamului ucrainean. Tapac Шевченко — апостол українського народу» (Bucures­ti, 2013). Автор розділів у колективній монографії «Теми і мотиви поезії Тараса Шевченка» (2008), низки статей до видання «Шевченківська енциклопедія» (т. 2–6, 2012–15), «Шевченківська енциклопедія. Літературні твори» (2016; усі — Київ). Науковий редактор, упорядник й автор багатьох гасел у «Франківській енциклопедії» (т. 1, Л., 2016), редактор, упорядник та один з авторів статей у науковому збірнику «Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації» (К.; Л., 2011, вип. 1). Брав участь в укладанні «Історії української літератури» (К., 1987, т. 1; 1995–96, кн. 1–2; 2005–06, кн. 1–2), «Історії Львова» (Л., 2007, т. 2), академічної «Історії української літератури» у 12-ти т. (2016), а також шкільного посібника «Євген Маланюк» (2001, спів­авт.; обидва — Київ).

Публікації Нахліка сприяли поверненню в сучасну українську культуру чимало несправедливо забутих, замовчуваних та заборонених письменницьких постатей. Упорядник видання з коментарями «Українська новелістика кінця ХІХ — початку ХХ ст. Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)» (К., 1989), «Образки з життя: Оповідання, новели, нариси» (Л., 1989), «Літературна Львівщина: Хрестоматія для вивчення літератури рідного краю» (2004; спів­упорядник І. Гургула). Переклав з польської мови монографію В. Мокрого «Література і філософсько-релігійна думка українського романтизму. Шевченко, Костомаров, Шашкевич» («Київ. полоніст. студії», К., 2015, т. 25, кн. 2). Автор статей в ЕСУ.

Завантажити статтю