Нафтою й нафтопродуктами забруднення

НА́ФТОЮ Й НАФТОПРОДУ́КТАМИ ЗАБРУ́ДНЕННЯ – один із видів забруднення довкілля, що може виникати внаслідок різноманітних антропогенних чинників, аварій, катастроф під час нафтовидобування, нафтоперероблення, транспортування й зберігання нафти і нафтопродуктів. Величезні щорічні обсяги видобування нафти у світі зумовлюють відповідно й масштабні потрапляння її та нафтопродуктів у довкілля. Тривалий час вважали, що втрати при зберіганні та перевезенні до 5 % від видобутої нафти є допустимі, однак погіршення екол. стану спричинило перегляд міжнар. співтовариством цього критерію. Нафтопродукти (суміші газоподіб., рідких і твердих вуглеводнів різних класів, зокрема паливо; нафт. масла; парафін, церезин, вазелін; нафт. бітум; освітлювал. гас; розчинники; кокс, консистентні мастила, нафт. кислоти) належать до числа найпоширеніших і небезпеч. речовин, що забруднюють довкілля. Перероблення нафти не є безвідход. процесом, значна кількість шкідливих або навіть отруй. речовин потрапляє в атмо-, гідро-, літо- та біосфери. Найбільший обсяг шкідливих речовин утворюється під час процесу каталітич. крекінгу. До складу викидів входить бл. 100 найменувань речовин, зокрема й важкі метали (свинець), оксид сірки (SO2), оксид азоту (NO2), вуглекислота, чадний газ, діоксини, хлор, бензол, плавик. кислота (НF). При потраплянні в атмосферу вони руйнують озон і формують парник. ефект, що призводить до зміни кліматич. умов на Землі. Гази SO2, NO2 і СO2 взаємодіють з водою та згодом випадають на земну поверхню у вигляді кислот. дощів, згубно впливаючи на живі організми. У людей і тварин можуть виникати патології дихал. системи (астма, бронхіт, асфіксія та ін.). Речовини стіч. вод нафтоперероб. заводів викликають канцероген., мутаген. і тератоген. ефекти, що також призводить до загибелі гідробіонтів. Відходи нафтоперероб. промисловості, що забруднюють літосферу, містять адсорбенти, попіл, різноманітні осади, пил, смолу, ін. тверді речовини, що утворюються безпосередньо при переробленні нафти та очищенні стіч. вод і атмосфер. викидів. Великі площі угідь можуть забруднюватися через пошкодження нафтопроводів, при фонтануванні нафти з експлуатац. і пошук.-розвідув. свердловин. Нафта, що потрапила в ґрунт, опускається вертикально вниз під впливом сили тяжіння та одночасно розтікається вшир, проникаючи в пори між ґрунт. частинками. Забруднення ґрунтів нафтою та нафтопродуктами призводить до знач. змін фіз.-хім. властивостей, зокрема й зниження водопроникності, зростання співвідношення між вуглецем і азотом. Окрім зменшення урожайності, нафтонасичені ґрунти часто стають джерелом продукції, що шкідлива для здоров’я людини. Низькомолекулярні аліфатичні, нафтенові й особливо ароматичні вуглеводні, що входять до складу нафтопродуктів, проявляють токсич. та певною мірою наркотич. вплив на організм, вражаючи серц.-судинну та нерв. системи. Найбільшу небезпеку створюють поліциклічні конденсовані вуглеводні типу 3,4-бензпірену, що мають канцерогенні властивості. Потрапляння нафти у мор. води можливе унаслідок діяльності бурових платформ. Регулярно відбуваються аварії та викиди на підвод. нафтопроводах. Велика кількість нафти та нафтопродуктів потрапляє у природні води при перевезенні їх водним шляхом (гол. чином танкерами, нафтоналив. баржами й ін. суднами). Спочатку баластні води танкерів скидали в море, що призводило до знач. забруднення акваторій портів. Від 1980 діє Міжнар. конвенція з запобігання забруднення моря нафтою, що передбачає заборону зливання таких вод і нафт. залишків з танкерів всією акваторією Світ. океану. Однак з різних причин (злочинна недбалість, аварії тощо) щороку в Світ. океан потрапляє понад 10 млн т нафти. Значні нафт. забруднення океану можуть бути спричинені внаслідок військ. дій. Напр., великі виливи нафти відбувалися під час військ. сутичок між Великою Британією та Арґентиною в р-ні Фолкленд. о-вів (1980-і рр.) та між Іраком і Іраном у Перській затоці (1990).

У результаті процесів випаровування, сорбції, біохім. та хім. окиснення концентрація нафтопродуктів у воді може істотно знижуватися; при цьому значні зміни можуть відбуватися з їхнім хім. складом. Швидкість цих процесів залежить від типу нафтопродуктів, температур. режиму водного об’єкта, інтенсивності розвитку мікроорганізмів, що утилізують їх. Нафтопродукти містяться в природ. водах у різних міграц. формах: розчиненої, емульгованої, сорбованої на/в твердих частинках завислих речовин і донних відкладів, у вигляді плівки на поверхні води (т. зв. нафт. пляма). Кількісне співвідношення цих форм визначає комплекс факторів, найважливішими з яких є умови потрапляння нафтопродуктів у водний об’єкт, відстань від місця скидання, швидкість течії та перемішування водних мас, характер і ступінь забрудненості природ. вод, а також склад нафтопродуктів, їх в’язкість, розчинність, густина, температура кипіння компонентів. Нафтопродукти несприятливо впливають на водний рослин. і тварин. світ, фіз., хім. і біол. стан водного об’єкта, прямо чи опосередковано, як і при забрудненнях на суші, завдають шкоди організму людини. Мор. нафт. забруднення досить часто є причиною загибелі птахів і тварин, гальмують репродукцію іхтіофауни. Вміст нафтопродуктів у річк., озер., мор., підзем. водах та атмосфер. осадах переважно становить соті або десяті частки міліграма в 1 дм3. У незабруднених нафтопродуктами водних об’єктах концентрація природ. вуглеводнів може коливатися: у мор. водах – від 0,01 до 0,10 мг/дм3 і вище, в річк. і озер. – від 0,10 до 0,2 мг/дм3, іноді сягає 1,–1,5 мг/дм3. Вміст природ. вуглеводнів визначається трофністю водного об’єкта і знач. мірою залежить від біол. ситуації в ньому (розвиток і розпад фітопланктону, інтенсивність діяльності бактерій тощо). Характер розподілу нафтопродуктів і природ. вуглеводнів по вертикалі і акваторії водного об’єкта дуже складний і непостійний. Зазвичай найбільш забруднені прибережні зони. Підвищені концентрації спостерігаються в поверхневому та придон. шарах, іноді на окремих ділянках всередині водної товщі. Для ліквідації наслідків нафт. забруднення сконструйовано спец. судна, розроблено низку сорбентів і препаратів нафтоокиснюючих мікроорганізмів.

Літ.: Петряшин Л., Лысяный Г., Тарасов Б. Охрана природы в нефтяной и газовой промышленности. Л., 1984; Рудько Г., Адаменко О. Екологічний моніторинг геологічного середовища: Підруч. Л., 2001; Солодкий В., Товажнянський Л., Сакара Ю. та ін. Онови екологічної безпеки: Навч. посіб. Х., 2002; Товажнянський Л., Масікевич Ю., Солодкий В. та ін. Управління природоохоронною діяльністю: Навч. посіб. Х., 2002; Соловйов В., Фик І., Варавіна Є. Екологічна безпека в нафтогазовій справі: Навч. посіб. Х., 2013; Білецький В., Орловський В., Дмитренко В., Похилко А. Основи нафтогазової справи. П.; К., 2017.

В. С. Білецький

Рекомендована література

Петряшин Л., Лысяный Г., Тарасов Б. Охрана природы в нефтяной и газовой промышленности. Л., 1984;
Рудько Г., Адаменко О. Екологічний моніторинг геологічного середовища: Підруч. Л., 2001;
Солодкий В., Товажнянський Л., Сакара Ю. та ін. Онови екологічної безпеки: Навч. посіб. Х., 2002;
Товажнянський Л., Масікевич Ю., Солодкий В. та ін. Управління природоохоронною діяльністю: Навч. посіб. Х., 2002;
Соловйов В., Фик І., Варавіна Є. Екологічна безпека в нафтогазовій справі: Навч. посіб. Х., 2013;
Білецький В., Орловський В., Дмитренко В., Похилко А. Основи нафтогазової справи. П.; К., 2017.