Населення

НАСЕ́ЛЕННЯ  — безперервно відновлювана у процесі відтворення сукупність людей на Землі загалом або в її окремих регіонах, країнах, населених пунктах тощо. За дослідж. вчених, наприкінці епохи палеоліту (бл. 15 тис. р. до н. е.) чисельність Н. Землі становила 3 млн; наприкінці епохи неоліту (2 тис. р. до н. е.) — 50 млн; на поч. н. е. — 230 млн; наприкінці 1 тис. н. е. — 275 млн; 1900 — 1,6 млрд; 2019 — понад 7,7 млрд осіб. Станом на 2017 в Азії проживало 4,5 млрд, Африці — 1,1 млрд, Європі — 830 млн, Пн. Америці — 567 млн, Пд. Америці — 422 млн, Австралії й Океанії — 34 млн осіб. Найбільші за чисельністю Н. країни (станом на 2019): Китай — 1397 млн, Індія — 1947 млн, США — 329 млн, Індонезія — 268 млн, Бразилія — 209 млн, РФ — 142 млн осіб. За переписом 2001, в Україні проживало 48 457 102 особи (складає 93,7 % до 1989). Щорічно Н. планети зростає прибл. на 70 млн осіб.

У юрид. значенні до Н. конкрет. держави належать її громадяни, а також іноземці, особи без громадянства (апатриди) та особи з подвій. або множин. громадянством (біпатриди), які постійно перебувають на тер. даної держави на закон. підставах. Характер. ознакою Н. є його просторово-територ. єдність. Н. здійснює свою життєдіяльність у ме­жах як усієї держави, так і її адм.-територ. одиниць. В Україні — це АР Крим, області, р-ни, міста, р-ни в містах, с-ща і села. Кількісні характеристики Н. визначають під час період. переписів. При цьому, зазвичай, враховують всіх осіб, які фактично проживають у певному приміщенні, незалежно від прописки (постій. чи тимчас.) і права на житл. площу.

Завантажити статтю