Народознавче товариство

НАРОДОЗНА́ВЧЕ ТОВАРИ́СТВО Засн. 1895 у Львові з ініціативи А. Каліни, Я. Карловича, З. Василевського та І. Франка. До комісії зі створе­н­ня Н. т. (сформов. 1894 під час Край. ви­ставки у Львові на Зʼ­їзді польс. літераторів і журналістів) входили А. Каліна, Я. Бодуен де Куртене, Г. Біґеляйзен, І. Франко, Я. Карлович, Е. Кольбушевський, С. Рамульт, М. Рибовський. Мета діяльності Н. т. — «дослідже­н­ня польського, руського та сусідніх народів і роз­по­всюдже­н­ня зі­браних про них від­о­мостей». Перше наук. засі­да­н­ня від­булося 28 листопада 1895 у за­лі Львів. університету (доповідь І. Франка «Сучасні напрями в народо­знавстві»). Президенти — А. Каліна (1895–­1905), Ю.-Г. Кал­ленбах (1905–10), А. Кринський (1910–14), В. Брухнальський (1917–26), Я. Чеканов­ський (1926–45); секр. товариства — А. Фі­шер (1911–43). У 1895 членами Н. т. (194 особи) були дир. та вчителі шкіл, муз. т-в, ін­спектори шкіл. округів, викл. та студенти, духов­ні особи, літератори та ред. зі Льво­ва, Кракова (нині Польща), Стані­слава (нині Івано-Франківськ) та ін. міст Галичини. Серед них — ві­домі українці І. Франко, О. Колес­са, К. Студинський, а також чл.-кор. В. Нерінґ (Вроцлав), А. Брюкнер (Берлін), Ї. Полівка, Л. Нідерле, Ф. Ржегорж, Ч. Зібрт (усі — Прага), М. Габерландт (Ві­день), Ф. Бартош (Брно), В. Лебінський (По­знань). На поч. існува­н­ня товариства в його скла­ді діяли наук. секції: геогр. (кер. А. Реман), антропол. (Б.-Т. Дибовський), пром. (В. Ребчинсь­кий), муз. (М. Солтис), мово­знав­ча та літ. (А. Каліна, Г. Біґеляйзен), археол. (А. Чоловський), нар. при­родо­знавства (В. Немілович), соціол. (І. Франко). Н. т. видавало ж. «Lud». Спів­працювало з Сілезій. народозн. товариством у Вроцлаві, Бер­лін. народозн. товариством, Рос. геогр. товариством, По­знан. товариством приятелів наук. та ін., ред. ж. «Man», «Česky Lid», «Zeitschrift für Ethnologie», «Zeit­schrift für Österreichische Volks­kunde», «Anthropos». Товариство тісно спів­­працювало з Львів. університетом: 1913–­25 діяло в Антропол.-етнол. ін­ституті, від 1925 — в Етнол. ін­ституті. Остан­ні заг. збори Н. т. від­булися 1939. Товариство мало бібліотеку та архів, зокрема польових етногр. матеріалів. Після 2-ї світової вій­ни Ю. Ґаєк, Л. Гальбан та Я. Чекановський від­родили товариство, від 1947 діє як Польс. народозн. товариство; до 1951 пере­бувало в Люб­ліні, 1951–53 — По­знані, від 1953 — Вроцлаві (усі — Польща).

Завантажити статтю