Народовладдя
Визначення і загальна характеристика
НАРОДОВЛА́ДДЯ — приналежність усієї повноти суспільної влади, зокрема державної, народу; вільне здійснення цієї влади народом відповідно до його суверенної волі в інтересах як усього суспільства, так і кожної людини та громадянина. Н. в Україні здійснюють у 2-х формах: прямої (безпосеред.) демократії, коли народ виражає свою волю у визнач. Конституцією та законами процесуал. нормах, і представн. демократії — через представників, яких народ обирає до органів держ. влади та місц. самоврядування. До інститутів безпосеред. демократії, що забезпечують прийняття держ. рішення прямим волевиявленням народу, відносять референдум, обговорення проектів норматив. актів, участь у виборах органів держ. влади, заг. збори громадян, звіти депутатів і виконав. органів перед громадянами. Представн. демократія — засіб реалізації волі народу через обраних ним представників до органів влади. Механізм Н. ґрунтується на орган. поєднанні та взаємодії 2-х факторів: актив. і цілеспрямов. діяльності органів влади щодо формування політики залучення громадян до процесу прийняття рішень, її нормативно-правового забезпечення; готовності та здатності насел., інститутів громадянського суспільства брати безпосередню участь у вирішенні держ. і місц. справ. Функції Н.: установча — участь народу в процесі формування органів держ. влади та місц. самоврядування (її реалізують через вибори, заг. збори за місцем проживання тощо); правотворча — прийняття, зміна або ж скасування безпосередньо народом Конституції, законів та ін. нормативно-правових актів (через проведення всеукр. і місц. референдумів, нар. правотворчу ініціативу, місц. ініціативи, заг. збори громадян тощо); контрол. — інформування народу про дії делегов. влади, з’ясування реал. ступеня довіри до органів держ. влади та місц. самоврядування (втілюють у життя шляхом референдумів, громад. слухань, розгляду звернень громадян, відкликання депутатів, проведення заг. зборів громадян за місцем проживання); охоронна — захист народом своєї влади та конституц. ладу (мирні форми безпосеред. Н. — референдуми, мітинги, демонстрації тощо; немирні — акції громадян. непокори, голодування, пікетування, політ. страйки, протести, повстання, революції); консультативна — з’ясування органами держ. влади та місц. самоврядування думки громад стосовно суспільно важливих рішень, проблем, проектів (осн. форми практ. здійснення — всенар. і регіон. обговорення, консультативні референдуми, опитування громад. думки, громад. слухання тощо). Рівень Н. (реал. ступінь впливу процедур волевиявлення та здійснення волі народу на упр. держ. і сусп. справами) є ключовим фактором визначення демократичності держави та суспільства загалом.
Рекомендована література
Завантажити статтю
