Народні збори Західної України

НАРО́ДНІ ЗБО́РИ ЗА́ХІДНОЇ УКРАЇ́НИ — псевдо­пред­ставницький орган західноукраїнських земель, скликаний радянською владою в жовтні 1939. Згідно з таєм. протоколом рад.-нім. договору про ненапад від 23 серпня 1939 (див. Молотова–Ріб­бентропа Пакт), на Зх. Україну поширено сферу впливу СРСР. Внаслідок військ. кампанії вересня 1939 на цю тер. вступили війська Червоної армії. Легалізувати анексію захоплених тер. повин­ні були Н. з. З. У. 1 жовтня 1939 ЦК ВКП(б) видав по­станову «Во­просы Западной Украины и Западной Белорус­сии», що регламентувала проведе­н­ня виборів до Н. з. З. У. Від­повід­альність за проведе­н­ня виборів покладено на Тимчас. упр. у Львові. По­станова регламентувала терміни проведе­н­ня виборів та від­кри­т­тя засі­дань, норму пред­ставництва (1 депутат від 5-ти тис. виборців). У ній також за­значено, що при організації виборів потрібно керуватися практикою виборів до ВР СРСР та респ. зі спрощеною системою виборів з огляду на стислі строки. 4 жовтня 1939 Тимчас. упр. у Львові звернулося з ві­дозвою до Луцького, Станіслав. (нині Івано-Франківськ), Терноп. тимчас. упр., в якій пропонувало створити спец. комітети з організації виборів. 5 жовтня 1939 затв. склад організац. комітету, на­ступ. дня — «Положе­н­ня про вибори до Українських народних зборів». Виборча кампанія проходила в умовах тотал. компарт. конт­ро­лю, що унеможливлювало легал. перед­виборчу боротьбу. Не­зважаючи на те, що правом висувати кандидатів до Н. з. З. У. наділено селян. комітети, тимчас. упр., збори робітників, робітн. гвардії, інтелігенції, вони були заздалегідь пі­ді­брані армій. політпрацівниками та тимчас. органами рад. влади. Щоден­ні мітинги, роботу агітац. пунктів, діяльність міських і повіт. тимчас. упр. координував Львів. будинок пропаганди й агітації. Для посиле­н­ня ідеол. впливу в 1-й пол. жовтня 1939 організовано низку лекцій («Ленінська національна політика партії більшовиків», «Буржуазно-націоналістичні партії — вороги трудящих», «Партія Леніна — організатор пере­мог соціалізму в СРСР» та ін.). Тоталітарні методи дій влади викликали опір місц. насел., що зна­йшов прояв у спробах агітації проти окремих кандидатів або ж проведе­н­ня виборів загалом. У деяких насел. пунктах зафіксовано випадки зброй. сутичок між військ. під­роз­ділами Червоної армії та оунів. під­пі­л­лям під час проведе­н­ня перед­вибор. зборів. Частина виборців при­йшла на дільниці через морал. тиск, за­грозу ре­пресій, арештів і небажа­н­ня потрапити до категорії «ворогів народу». 22 жовтня 1939 від­булися вибори до Н. з. З. У. Згідно з офіц. даними, у голосуван­ні взяли участь 92,83 % виборців, з яких 90,93 % від­дали голоси за пропонованих кандидатів. Депутатами обрано 1484 особи. 26 жовтня 1939 у приміщен­ні Великого міського театру (нині Львів. театр опери і балету ім. С. Крушельницької) від­крито Н. з. З. У. Під­сумком їхньої 3-ден. роботи стало ухвале­н­ня декларацій, в яких за­значено, що влада у Зх. Україні належить трудящим міста і села в особі рад депутатів трудящих. Збори одноголосно прийняли ріше­н­ня просити ВР СРСР прийняти зх.-укр. землі до складу УРСР. Обрано делегацію (Повноважну комісію) у складі 66-х осіб, що повин­на була ре­презентувати Н. з. З. У. та оприлюднити декларації на позачерг. сесіях ВР СРСР і ВР УРСР. 1 листопада 1939, враховуючи ріше­н­ня Н. з. З. У., 5-а сесія ВР СРСР 1-го склика­н­ня ухвалила закон «О включении Западной Украины в со­став СССР и вос­соединение ее с УССР». 14 листопада 1939 позачерг. 3-я сесія ВР УРСР 1-го склика­н­ня ухвалила закон «Про прийня­т­тя Західної України до складу УРСР». Не­зважаючи на неодно­значну оцінку склика­н­ня Н. з. З. У., позитив. результатом їхньої роботи стала реалізація споконвіч. прагнень українського народу жити в одній державі. Однак значна частина сучас. укр. істориків вважає, що осн. подією на цьому шляху стала не діяльність Н. з. З. У., а Акт злуки УНР і ЗУНР від 22 січня 1919.

Завантажити статтю