Народний комісаріат фінансів УРСР
НАРО́ДНИЙ КОМІСАРІА́Т ФІНА́НСІВ УРСР (НКФ) — центральний галузевий орган державного управління. У більшов. Нар. секретаріаті фінанс. справами завідували В. Ауссем (грудень 1917 — лютий 1918), С. Косіор (березень–квітень 1918), Й. Вацетіс (квітень–вересень 1918); у період від 28 листопада 1918 до 29 січня 1919 існував Тимчас. робітн.-селян. уряд України (т. зв. Рад. УНР), у якому фінанс. справами керували М. Боголєпов (листопад 1918), Ф. Земіт (січень–червень 1919), Ю. Новаковський (1919), М. Литвиненко (червень–жовтень 1919). Після об’єднання укр. наркоматів з наркоматами РСФРР змінено порядок фінансування об’єднаних наркоматів, що почали одержувати кошти безпосередньо та без санкції РНК РСФРР; не об’єднані наркомати фінансували із заг. сум, виділених укр. урядом згідно із затвердженими кошторисами. Структуру НКФ УСРР у той час складали: секретаріат, що завідував діловодством і всім листуванням; 4 відділи (контрольно-касовий, податк., банків., кооп. кредиту); спец. кредитна канцелярія; експедиція заготовки держ. паперів. У віданні НКФ перебувало також Центр. упр. держ. ощад. кас. З метою формування єдиної фінанс. політики та створення відповід. механізму в лютому 1919 РНК ухвалила декрет «Про організацію фінансових відділів губернських і повітових виконавчих комітетів рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів», що здійснювали податк., кошторисну та касову політику на відповід. територіях. У січні 1919 в Україні відкрито відділ. Нар. (згодом — Держ.) банку РСФРР, в обіг уведено рос. валюту. Відповідно до угоди, укладеної 1 червня 1919 між урядами УСРР і РСФРР, передбачено спіл. грош. обіг і бюджет, усі фінанс. органи України реформовано в єдиний фінанс. відділ губерн. і повіт. виконкомів — НКФ РСФРР. У грудні 1919 для ведення фінанс. справ в УСРР організовано колегію уповноважених НКФ РСФРР. У березні 1920 рос. рад. керівництво ліквідувало цю колегію, а натомість запровадило посаду уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УСРР та сформувало його апарат. На засіданні ВУЦВК, що відбулося 23 травня 1920 у Харкові, були обрані президія ВУЦВК і РНК УСРР, до складу якої увійшов уповноважений НКФ М. Туманов. РНК УСРР затвердив положення про Упр. уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УСРР, що як центр. орган пов’язувало НКФ РСФРР з РНК УСРР у питаннях фінанс. управління. Воно складалося з 3-х відділів: заг.-адм. (завідував особовим складом, канцеляр. й госп. частинами, одержував і доводив до відома працівників респ. декрети й розпорядження уряду, вів протоколи засідань, скликаних уповноваженим, і листування заг. характеру); ревіз.-інструктор. (відповідав за організацію фінанс. установ, їхній інструктаж із фінанс. та кошторис. питань, нагляд за діяльністю фінанс. установ, проведення ревізій, розробляв проекти законів, циркулярів, інструкцій та спец. форми); кошторисно-бухгалтерського. Постановою Всеукр. рев. комітету від 30 січня 1920 усі нормативні акти уряду УСРР, що стосувалися фінанс. сфери, замінено законодав. актами РСФРР. Фінанс. відомство, очолюване уповноваженим НКФ РСФРР при уряді УСРР, розпочало організацію апарату й операц. діяльності на основі законодавства РСФРР. Поступово масштаб діяльності уповноваженого зростав, у серпні 1921 він мав уже 4 відділи (приєднано відділи транспортування й розподілу грош. знаків). У цей період до його функцій додано розгляд бюджетів і кошторисів усіх галузей промисловості та ліс. і сільс. госп-в. Після реорганізації 1922 при колегії Упр. уповноваженого Наркомфіну РСФРР при РНК УСРР організовано фінанс.-екон. бюро, що готувало огляд. доповіді про розвиток господарства та роботу створених фінанс. інституцій. У жовтні 1922 постановою НКФ затв. «Положення про взаємовідносини уповноваженого Наркомату фінансів при РНК УСРР з Народним комісаріатом фінансів РСФРР», згідно з яким уповноважений був одночасно й повноваж. представником Наркомату фінансів РСФРР в УСРР. Водночас він виконував функції центр. фінанс. органу уряду УСРР. Усі наркомати, губерн. і повіт. фінанс. органи УСРР співпрацювали з Наркоматом фінансів РСФРР лише через уповноваженого. Така жорстка централізація фінанс. системи УСРР і підпорядкування її моск. кер-ву свідчила про намагання останнього позбавити республіку ресурсів та не дати можливості здійснювати самост. екон. політику. Тогочас. держ. бюджет УСРР був складовою частиною заг.-федератив. бюджету РСФРР. До нього надходили всі держ. прибутки, отримані на тер. УСРР, з усіх необ’єднаних нар. комісаріатів. Після затвердження бюджет разом із висновками уповноваженого РНК УСРР подавали до НКФ РСФРР і заносили до федерал. розпису держ. видатків окремими параграфами — доходи, надходження і видатки. Заг.-федератив. бюджет РСФРР і самост. рад. респ., що знаходилися разом із нею у союз. об’єднанні, складався з 3-х частин: спільні доходи й витрати всіх федератив. частин РСФРР і респ. з об’єднаних нар. комісаріатів; прибутки й витрати РСФРР та кожної частини союз. об’єднання з необ’єднаних наркоматів згідно із союз. робітн.-селян. договором; бюджетні статті РСФРР щодо наркоматів та ін. установ, що мали свої центри в межах кожної частини федерації. Оскільки тривалий час не існувало окремого декрету щодо бюджет. взаємовідносин між РСФРР та ін. частинами федерації, зокрема УСРР, укр. уряд встановив власні правила формування бюджету. Необ’єднані наркомати формували бюджет, який затверджувала РНК УСРР, а профільні наркомати РСФРР надавали висновки та корегували його. Доходи й видатки об’єднаних наркоматів обох респ. фіксували в кошторисах наркоматів РСФРР.
1923 створ. об’єднаний (союзно-респ.) НКФ СРСР, що централізовано складав і виконував держ. бюджет СРСР, а НКФ союз. респ. (зокрема й УСРР) керували складанням бюджету республік. На основі постанови ВУЦВК про реорганізацію центр. установ Упр. уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УСРР реорганізовано в НКФ УСРР, а також упорядковано організац.-структурну роботу фінанс. апарату. Відділи продовжували перетворювати в упр. і навпаки, але вже було сформовано й запроваджено осн. принцип побудови фінанс. органів — згори донизу, також визначено розподіл за їхніми функціями та компетенцією. НКФ УСРР мав у підпорядкуванні широку мережу фінанс. органів, що до поч. районування охоплювала 9 губерн. і 49 окруж. фінанс. відділів, НКФ Автоном. Молдав. Соціаліст. Рад. Респ. і 717 фінанс.-податк. частин райвиконкомів. Після районування ліквідовано губерн. фінанс. відділи, кількість окруж. скорочено до 41, рай. — до 632-х. У цей період при райвиконкомах діяли фінанс.-податк. частини, що після ліквідації округів 1930 були реорганізовані у фінанс. відділи. 31 грудня 1925 затв. положення про міжвідомчу бюджетну нараду при НКФ УСРР з розгляду місц. бюджетів. 1929 до структури НКФ УСРР уведено спец. роз’їзну комісію, що контролювала діяльність та інструктувала місц. фінанс. органи. Постановою ВУЦВК від 12 червня 1929 затв. Положення про НКФ УСРР. У зв’язку із переходом до планування нар. господарства за п’ятирічками й поч. першої п’ятирічки (1929–33) до його функцій додано й розроблення єдиного фінанс. плану (в структурі створ. планово-екон. упр.). Апарат НКФ УСРР загалом складався із 7-ми упр., крім того, при ньому діяли: Упр. держ. фінанс. контролю, Упр. держ. страхування УСРР, Всеукр. трудова ощадна каса, Пробірне упр., кошторисно-бюджетна нарада, нарада у справі банків, Валютна нарада, ревізійна комісія держ. страхування. 1930 засн. і н.-д. підрозділ — каф. фінансознавства. Внаслідок черг. реорганізації 1931 апарат НКФ поділено на 10 секторів, що стали осн. структур. підрозділами, від 1937 їх було 14. У 1937 організовано Контрольно-ревізійне управління. Після нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 НКФ УРСР разом з іншими центр. респ. установами евакуйовано спочатку до Харкова, а пізніше, з наближенням нім. військ, — до м. Ворошиловград (нині Луганськ) і Саратов (РФ). До війни в апараті НКФ УРСР працювало 290 співроб., із них було евакуйовано 46 (до кін. 1943 кількість скоротилася до 20-ти осіб). Наприкінці 1942 оперативну групу РНК УРСР, куди входили 10 працівників НКФ, переведено до Москви, де вона діяла до лютого 1943. НКФ керував роботою фінанс. органів на звільнених тер. УРСР і вносив відповідні зміни до Держ. бюджету УРСР. 15 березня 1946 наркомати перейм. в мін-ва. НКФ УСРР (від 30 січня 1937 — УРСР) очолювали: С. Кузнецов (1923–25), М. Полоз (1925–31), К. Коваль (5 січня 1931 — 16 липня 1932), О. Рекіс (1932–37), М. Василенко (липень–серпень 1937), М. Курач (1938–44), Г. Сахновський (від 1944). У 1937–38 за звинуваченням у належності до націоналіст. організації були розстріляні В. Ауссем, С. Кузнецов, М. Полоз, К. Коваль, О. Рекіс, М. Василенко (реабіліт. у 1950-х рр.).
Літ.: Доброгаев В. Финансовые взаимоотношения Союза и союзных республик // Хозяйство Украины. 1926. № 5–6; Гай-Нижник П. П. Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917–1930 рр.). К., 2006; Цимбал В. О. Організація та правові засади діяльності Управління уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УРСР (1919–1923) // Наук. часопис Нац. пед. університету. Сер. Економіка і право. 2011. Вип. 16; Чеберяко О. В. Особливості формування державного бюджету УСРР 1922/23 рр. // Гілея. 2011. № 8; Сокирська В. В. Економічний чинник у російсько-українських відносинах 20-х рр. ХХ ст. // Там само. 2013. № 78.
ДА: ЦДАВО України. Ф. 1, оп. 2, спр. 3149.
П. П. Гай-Нижник
Державний архів
ЦДАВО України. Ф. 1, оп. 2, спр. 3149.
Рекомендована література
- Доброгаев В. Финансовые взаимоотношения Союза и союзных республик // Хозяйство Украины. 1926. № 5–6;
- Гай-Нижник П. П. Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917–1930 рр.). К., 2006;
- Цимбал В. О. Організація та правові засади діяльності Управління уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УРСР (1919–1923) // Наук. часопис Нац. пед. університету. Сер. Економіка і право. 2011. Вип. 16;
- Чеберяко О. В. Особливості формування державного бюджету УСРР 1922/23 рр. // Гілея. 2011. № 8;
- Сокирська В. В. Економічний чинник у російсько-українських відносинах 20-х рр. ХХ ст. // Там само. 2013. № 78.