Народне оповідання
НАРО́ДНЕ ОПОВІДА́ННЯ — усний прозовий твір про події суспільно-історичного та побутового життя. Жанр неказк. фольклор. прози, позбавлений фантастики. Персонажі — реальні, дія відбувається у теперіш. часі, оповідач — безпосеред. свідок, очевидець події, розповідь ведеться від 1-ї особи. Для Н. о. характерні конкретність, крупний план зображення, емоційність викладу, імпровізація, відносно стала форма, певна стереотипізація. Матеріал умовно поділяють на дві великі темат. групи — суспільно-істор. та родинно-побут. оповідання, кожна з яких ділиться на певні цикли. Особливо цінним є матеріал, що стосується запороз. козаків та гайдамаків («Запорожці на ярмарку», «Запорожці на ловлі риби», «Гайдамацький скарб»). Взаємини між панами і кріпаками розкрито в оповіданнях «Жертва панських забав», «Не було кому за сироту заступитися». Про чумац. життя йдеться у творах «Чумацька доля», «Пригоди молодого чумака». Левову частку посідають розповіді, пов’язані з наймитами та заробітчанами («Як я виходив у люди», «Спогади діда Санька»). Достатньо цікавий цикл оповідань родинно-побут. життя, що мають переважно автобіогр. характер («Архип Никоненко про себе», «Казкар Михайло Фотул про себе»). Ін. твори зображують картини з приват. життя оповідача («Про батька і сина», «Як син-вчитель батька наймитом назвав»). В усній традиції побутують оповідання, що розкривають важливі новітні суспільно-істор. події — 1-у світ. війну, боротьбу УСС, Закарп. Україну, особливо періоду ОУН–УПА. Ці останні ще мало фіксовані й досі немає академ. видання. Особливого значення набули оповідання про голодомори, в яких відтворено тему колективізації, пограбування та руйнацій, різні способи рятування та виживання людей у надзвичайно склад. ситуаціях, особливо вражає вимирання людей унаслідок штучно створеного голодомору («Вся Україна знає про цей голод», «Ковток супу», «Найгірше — з голоду вмирати»). У межах теми варіюються мотиви: «людей силою заганяли в колгоспи», «люди падали з голоду на ходу», «діти їли сиру кінську кіру», «чоловік помер під тополею (під тином), на мураві», «возиками транспортували мертвих» та ін. Предметом зображення Н. о. можуть бути як звичайні побут. картини, так і значні сусп. події, що стосуються інтересів громади, регіону, нації. У них простежується тенденція до узагальнення і типізації, тяжіння до максимально точної передачі конкрет. фактів.
Рекомендована література
- Мишанич С. В. Усні народні оповідання: Питання поетики. К., 1986;
- Сокіл В. Народні легенди та перекази українців Карпат. К., 1995;
- Його ж. Фольклорна проза про голодомори ХХ ст. в Україні: парадигма тексту. Л., 2017.
Завантажити статтю
