Наркотики

Визначення і загальна характеристика

НАРКО́ТИКИ (від грец. νάρκωτικός — такий, що ви­кликає занімі­н­ня, заціпені­н­ня) — речовини, препарати чи матеріали природного або синтетичного походже­н­ня, що збуджують або пригнічують центральну нервову систему, містять психо­активнi речовини та внесені Конвенцією про психотропні речовини ООН до від­повід. пере­ліків. Н. використовують легально (мед. при­значе­н­ня) і нелегально (як «рекреацій.» або засіб «побут. психофармакології»). Від часу під­писа­н­ня Між­нар. опіум. конвенції в Гаазі у 1912, коли під контроль було взято лише опій. мак і речовини з його вмістом, на поч. 21 ст. кількість під­контрол. речовин, ви­значених як наркот. чи прирівняні до них, збільшилася до сотень. Психо­активні речовини містять понад 4 тис. рослин, вжива­н­ня яких ві­доме здавна. Зокрема індійці Пд. Америки жували листя коки, у країнах Індій. океану за­стосовували опій, у мусульман. країнах Близького Сходу — коноплю тощо.

Серед зареєстров. Н. виділяють кілька груп за впливом на психіку: седатики, стимулятори, галюциногени, снодійні, анксіолітики тощо. За походже­н­ням роз­різняють опіати (опіоїди) — Н., що містяться у маку снодійному, канабіноїди — Н., виготовлені з деяких видів конопель та ін. У 20 ст. мешканці Європи тричі виявляли над­звичайне захопле­н­ня наркот. речовинами: у 1920-х рр., коли величез. популярності набуло нюха­н­ня кокаїну; на поч. 1950-х рр., коли синтет. опіати, метамфетаміни та нові стимулятори потіснили кокаїн та марихуану; на­прикінці остан. десятилі­т­тя 20 ст. Н. вводять різними шляхами: інʼєк­цій., інгаляцій., через курі­н­ня, перорально, шляхом дифузії через шкіру тощо. Поява нових шляхів уведе­н­ня Н. повʼязана із наук.-тех. про­гресом, зокрема виділе­н­ня морфіну, винахід шприца для під­шкір. інʼєкцій і синтез героїну (діацетилморфіну) у 1874 спричинили пошире­н­ня інʼєкцій. вжива­н­ня опіатів. На способи введе­н­ня Н. впливають також місц. традиції (напр., у низці країн Латин. Америки популярне курі­н­ня героїну). Час елімінації (виведе­н­ня) більшості Н. з організму не пере­вищує 24 години. Серед гол. причин немед. вжива­н­ня Н. — внутр. психол. чин­ники (дис­комфорт, негаразди, про­блеми адаптації та реалізації тощо), а також комплекс зовн. соц.-психол. факторів, в першу чергу в най­ближчому оточен­ні (родина, місце роботи). У доповіді Упр. з Н. та злочин­ності ООН за­значено, що 2017 в світі бл. 35 млн осіб страждали від роз­ладів, повʼязаних з вжива­н­ням Н., і потребували лікува­н­ня. За різними оцінками, бл. 271 млн осіб принаймні раз вживали наркот. речовини, тобто бл. 5,5 % осіб віком 15–64 р. споживають Н. Зафіксовано збільше­н­ня поширеності вжива­н­ня опіоїдов в Африці, Азії, Європі та Пн. Америці, а також канабісу в Пн. Америці, Пд. Америці та Азії. Кількість осіб, які вживали опіоїди, — 53 млн осіб. Перед­бачуваний обʼєм світ. незакон. виробництва кокаїну досяг рекорд. рівня — 1,976 т в 2017, що на 25 % більше, ніж в поперед. році. Водночас кількість вилученого кокаїну зросла на 13 % — 1,275 т. У 2017 зафіксовано найбільше випадків пере­дозува­н­ня синтет. опіоїдами в Пн. Америці: понад 47 000 летал. випадків від пере­дозува­н­ня опіоїдів зареєс­тров. в США (на 13 % більше, ніж в 2016), а також 4000 випадків у Канаді (на 33 % більше). Найпоширеніший Н. у світі — канабіс (за оцінками, 2017 його вживали бл. 188 млн осіб).

В Україні немає повного обсягу зведеної інформації щодо поширеності вжива­н­ня наркот. речовин серед населе­н­ня у віковій ка­тегорії 15–64 р. За результатами між­нар. проекту «Європейське опитува­н­ня учнів щодо вжива­н­ня алкоголю та інших наркотичних речовин» (2019), частка під­літків (15–17 р.), які вживали хоча б один раз в житті наркот. речовини, склала 18 %, при чому канабіс вживали 5,7 %, марихуану — 8,7 %, ек­стазі — 1,0 %, амфетаміни — 1,7 %, кокаїн — 1,2 %. Як свідчить «Звіт щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні за 2019 рік (за даними 2018 року)», протягом остан. років спо­стерігається збільше­н­ня кількості осіб, які звертаюся за лікува­н­ням внаслідок вжива­н­ня Н. 69 % осіб лікуються через вжива­н­ня опіоїдів, 7 % — канабіноїдів. Це пере­важно молодь віком 15–35 р. Кількість осіб, які померли від зло­вжива­н­ня психо­актив. речовинами та отруєнь ними, за остан­ні 5 р. збільшилася у 1,5 рази, з них чоловіків бл. 91 %. У 2018 72 % смертей, спричинених вжива­н­ням Н., зафіксовано у віковій групі 30–44 р., більшість смертей (49,1 %) припадає на отрує­н­ня опіоїдами. Найбільш роз­по­всюдженими в Україні залишаються Н. рослин. походже­н­ня, а саме канабіс влас. виробництва та макова солома, яку пере­важно ввозять із-за кордону. На 3-му м. за популярністю — стимулятори амфетамін. ряду, потім кокаїн та синтет. опіати. Продовжує роз­виватися ринок нових психо­актив. речовин. 2018 в Україні вилучено 2662,4 кг наркот. засобів та психотроп. речовин: 77,2 % вилучень припадало на канабіс; 17 % — на макову солому; 1,6 % — на амфетаміни; 0,2 % — на кокаїн; та майже 0,2 % — на метадон, опій, героїн, трамадол та ЛСД разом. Виготовле­н­ням, транс­портува­н­ням і збутом Н. за­ймається мережа нелегал. кримінал. структур з між­нар. звʼязками, що викликало необхідність побудови ціліс. системи між­нар. протидії і формува­н­ня адекват. наркот. політики (див. Незакон­ний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин).

Одним із найбільш небезпеч. наслідків вжива­н­ня Н. є ад­дикція, що має різні прояви і потребує від­повід. методів лікува­н­ня. У світі виділяють два принципово від­мін. по­гляди на Н. та наркоманію, один із них (теорія «стримува­н­ня») базується на постулаті, що виробництво та вжива­н­ня Н. потрібно повністю заборонити: т. зв. «політика вій­ни» з Н., частково декларована США, подібні по­гляди декларують уряди Філіп­пін та низки азіат. країн. Ін. під­хід (теорія «нормалізації») полягає в тому, що Н. багато віків су­проводжують людство, у деяких народів є засобом «побут. психофармакології» і з цим потрібно рахуватися. Тому від­повід­ні заходи спрямовують на профілактику, інформува­н­ня та навч. насел., щоб максимально зменшити шкоду від немед. вжива­н­ня Н., адекватно реагувати та будувати ефективні стосунки із людьми, які мають наркот. залежність. Таку політику проводять все більше країн, зокрема Нідерланди, Данія, Швейцарія, Велика Британія, Канада, Австралія та ін., а також в деяких штатах США. В Україні протягом остан­ніх років реалізується Стратегія держ. політики щодо Н. на період до 2020, якою ви­значено напрями і механізми скороче­н­ня незакон. пропозиції Н. і попиту на них, досягне­н­ня балансу в наркот. політиці держави між карал. заходами щодо незакон. обігу Н. і забезпече­н­ням їх до­ступності в мед. цілях. Серед гол. зав­дань Стратегії — концентрація зусиль субʼєктів наркот. політики на профілактиці наркоманії; виробле­н­ня захис. ба­рʼєрів окремої особи та всього су­спільства та сприя­н­ня формуван­ню здорового способу життя. В Україні реалізацію профілакт. заходів покладено на центр. органи виконав. влади. Ко­ординацію у сфері організац.-практ. забезпече­н­ня профілактики та реабілітації наркозалеж. осіб забезпечують мін-ва, ін. центр. органи виконав. влади та обл. держ. адміністрації. МОЗ України від­повід­ає за формува­н­ня держ. політики у сфері обігу наркот. засобів, психотроп. речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незакон. обігу та координує діяльність органів виконав. влади в цій сфері. Все більшу роль у профілактиці ві­ді­грають недерж. організації, що проводять різноманітні акції та заходи у навч. закладах, а також ЗМІ, що висвітлюють пита­н­ня профілактики наркоманії, обігу Н. та формува­н­ня здорового способу життя.

Літ.: L. S. Fridman, N. F. Fleming, D. H. Roberts, S. E. Hyman. Source Book of Substance Abuse and Addiction. New York, 1996; Удод А. П., Галущенко Т. А., Чистякова Е. А. Протинаркотичне законодавство України. К., 1998; Алкоголь і наркотики в Україні: 2000 рік. К., 2000; Звіт щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні за 2019 рік (за даними 2018 року). К., 2019.

А. М. Вiєвський

Завантажити статтю