Наркоз

НАРКО́З (від грец. νάρκωσις — заціпені­н­ня, онімі­н­ня) — штучно викликаний фармакологічним або електричним шляхом глибокий сон (оборотне пригніче­н­ня клітин центральної нервової системи), що су­проводжується нейтралізацією сві­домості, анальгезією, роз­слабле­н­ням скелетних мʼязів і пригніче­н­ням рефлекторної активності. Роз­різняють інгаляцій. і неінгаляцій. Н. Інгаляцій. Н. здійснюється під час вдиха­н­ня одного або двох (змішаний Н.) газоподіб. чи рідких летких ан­естетиків через маску наркоз. апарата або ендотрахеал. трубку. Неінгаляцій. Н. здійснюють шляхом уведе­н­ня у вену одного чи декількох роз­чинів ан­естет. і анальгет. засобів. До неінгаляцій. методів Н. належать також внутріш­ньомʼязове (кетамін), ректал. (нарколан) введе­н­ня ан­естетика. У педіатр. практиці найчастіше використовують прямокишк. Н., який вперше за­пропонував М. Пирогов. Електронаркоз проводять за допомогою спец. приладів, що генерують слабкий струм синусоїдал., прямокут. або трикут. форми, що впливає на мозок хворого через накладені на голову електроди. У сучас. анестезіології найчастіше за­стосовують комбінов. види анестезії, прагнучи зменшити не­сприятливу дію кожного окремого препарату і під­силити їх позитивні властивості (комбінов. або змішаний Н.). Мононаркозом називають Н., проведений одним препаратом. Базис-Н. — комбінува­н­ня препаратів для Н., коли спочатку використовують неінгаляцій. препарат, а потім газоподіб. або леткий ан­естетик. У низці випадків одночасне за­стосува­н­ня декількох засобів для Н. у значно знижених концентраціях забезпечує адекватну заг. анестезію за рахунок взаєм. посиле­н­ня дії препаратів (потенцій. Н.). До інгаляцій. ан­естетиків належать закис азоту, етил. ефір, галотан, до неінгаляцій. — барбітурати, гексенал і тіопентал-натрій, пропанідид, предіон, натрію оксибутират. У сучас. анестезіол. практиці для забезпече­н­ня адекват. Н. використовують також лікар. засоби, що без­посередньо не належать до препаратів для Н. Найчастіше за­стосовують нейролептичні, анксіолітичні та седативні препарати, а також від­несені до спец. групи для Н. Уведе­н­ня в клін. практику міорелаксантів до­зволило вдосконалити методику Н. у звʼязку з можливістю вибірково керувати мʼязо­вим тонусом. Дія мʼязових релаксантів (знерухомле­н­ня) повʼя­зана з блокадою пере­дава­н­ня нерв. збудже­н­ня на рівні нерв.-мʼязового синапсу. В анестезіол. практиці широко за­стосовують міорелаксанти обох типів дії. Деполяризуючі мʼязові релаксанти (суксаметоній, сукцинілхолін) використовують пере­важно для полегше­н­ня інтубації трахеї при водному Н. і для під­трима­н­ня міорелаксації при короткочас. операціях (їх вводять внутрішньовен­но). Недеполяризуючі мʼязові релаксанти викликають релаксацію на період 20–90 хв., тому їх використовують під час тривалих операцій.

Завантажити статтю