Напруга електрична

Визначення і загальна характеристика

НАПРУ́ГА ЕЛЕКТРИ́ЧНА  — переміщення одиничного позитивного електричного заряду ділянкою кола. У потенціал. електр. полі така робота не залежить від шляху, яким переміщується заряд, у цьому випадку Н. е. між двома точками дорівнює різниці потенціалів між ними. ЇЇ визначає інтеграл напруженості ефектив. електр. поля (разом із сторон. полями) вздовж заданого контура, що з’єднує дві точки (1, 2) кола: U = ʃ₁²E_ldl, де dl — елементарне переміщення вздовж контура, E_l — проекція напруженості електр. поля на dl. Н. е. на затискачах джерела струму вимірюють роботою електр. струму з переміщення одинич. додат. заряду вздовж шляху, що лежить ззовні джерела; в цьому випадку її називають падінням напруги на зовн. колі. Н. е. на затискачах джерела струму менша за електрорушійну силу (ерс) цього джерела на величину падіння напруги всередині нього і визначається законом Ома: U = x — Ir, де I — сила струму, r — внутр. опір джерела, R — електр. опір зовн. ділянки кола, а x — його електрорушійна сила. При розімкненому колі (I = 0) напруга на затискачах джерела дорівнює його ерс. У випадку змін. струму розрізняють миттєве значення Н. е. і діюче (ефективне) — середнє квадратичне за період. Діюче значення Н. е. виражається через амплітудне U_max через вираз U_åô = U_max / √2. Н. е. вимірюють у вольтах (1 В = 1 Дж/А·с).

Завантажити статтю