Нарбут Данило Георгійович

НА́РБУТ Данило Георгі­йович (09(22). 01. 1916, м. Петро­град, нині С.-Петербург — 03. 03. 1998, Черкаси) — художник театру, живописець. Син Г. Нарбута, брат М. Березовської. Народний художник України (1994). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1996). Член СХУ (1962). Учасник радянсько-фінської і другої світової воєн. На­ставники після смерті батька (1920) — А. Середа, Ф. Кричевський. Закінчив Всесоюзні курси театральних художників при Всеросійській Академії мистецтв під керівництвом М. Акимова, В. Ходасевич (1935). Працював 1931–36 у Київському театрі опери та балету під керівництвом О. Хвостенка-Хвостова, С. Евенбаха. Ре­пресований 1936. У 1937–38 — художник театрів у м. Єйськ (Краснодарський край) та м. Златоуст (Челябінська область; обидва — РФ). Працював у театрах Києва, Ковеля (Волинська область), Коломиї (нині Івано-Франківська область). 1942–43 оформив ви­стави «Блакитна троянда» Лесі Українки, «Казки старого млина» С. Черкасенка, «Директива з центру» С. Ледянського. Головний художник Чернівецького імені О. Кобилянської (1945–47, 1950–60), Ворошилов­градського імені О. Островського (нині Луганськ, 1947–50), Івано-Франківського імені І. Франка (1961–65), Черкаського імені Т. Шевченка (1965–80) українських музично-драматичних театрів. Брав участь в обласних (від 1950), республіканських (від 1957), всесоюзних (від 1967) художніх ви­ставках. Персональні — у Чернівцях (1960), Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1961), Тернополі, Львові (обидві — 1964), Черкасах (1966, 1969, 1986, 1999 — посмертна), Києві (1970). Оформив ви­стави: «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1960), «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1963), «Маруся Богуславка» (1964) та «Ніч на Івана Купала» (1970) М. Старицького, «Гайдамаки» за Т. Шевченком, «Пізня любов» О. Островського, «Правда і кривда» за М. Стельмахом (усі — 1965), «Лють» Ю. Яновського (1967), «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем (1968), «Варвари» М. Горького (1969), «Тарас Шевченко» А. Малишка (1970), «Голубі олені» О. Коломійця (1973), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1974), «Емілія Ґалот­ті» Ґ. Лес­сінґа (1975), «Титарівна» М. Кропивницького (1977), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1980). Роз­виваючи народні образотворчі традиції, створив серії самобутніх картин про історичне минуле і сучасне: образи козака Мамая, засновників міст, геть­манів, історичних по­статей та подій з історії України. Твори Нарбута від­значаються багатою композицією, зна­н­ням українського фольклору і народного мистецтва, самобутнього козацького гумору. Деякі роботи зберігаються у Черкаському художньому та крає­знавчому музеях, Національному історико-культурному заповід­нику «Чигирин» (Черкаська область). На честь Нарбута встановлено меморіальні дошки на фасадах Черкаської художньої школи, на­званої його іменем, та будинку в Черкасах, де він мешкав.