Народний дім

Визначення і загальна характеристика

НАРО́ДНИЙ ДІМ  — культурно-освітній заклад на зразок клубу, створений громадськими організаціями чи земствами для здійснення просвітницької роботи. Були поширені в Європі: найдавніший, під назвою «Читаліште», засн. 1856 у Болгарії. В Італії вони мали назву «Casa del Popolo» (перший засн. 1893), Бе­ль­гії, Франції, Швейцарії — «Maison du people», Німеччині — «Volkhaus», Нідерландах — «Volkshuis». На укр. землях Н. д. став осередком формування на демократ. засадах громад.-політ. і культ.-осв. життя, що відповідало прогресив. тенденціям культур. поступу в 2-й пол. 19 ст. і тодіш. європ. культур. практиці. В умовах тогочас. бездержавності в ньому відбувалися найважливіші події нац.-культур. життя міст, м-чок, усього краю. При Н. д. діяли б-ки, читальні, книгарні, лекц. і театр. зали, укр. культ.-осв. товариства, працювали численні курси й гуртки, зокрема муз.-театр. і муз.-­хорові. Найстаріший Н. д. засн. 1849 у Львові, загалом у Сх. Галичині до 1-ї світової вій­ни збудовано понад 500 Н. д. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст., особливо після вій­ни, муз.-концертне життя отримало дедалі більший розмах і відповід. суспільно-­культур. резонанс. У Н. д. у Львові відбувалися виступи хор. колективів, оркестрів, музикантів-­солістів; прем’єри нових творів львів. композиторів; щорічні свят­кування шевченків. (вечорниці), а також ін. ювілей. дат; ушанування пам’яті видат. українців і різних подій у духов. і світському культур. житті краю. Так, 1888 тут урочисто відзначено 50-річчя виходу в світ «Русалки Дністрової» М. Шаш­кевича, 1895 проведено прощал. концерт С. Крушельницької перед її від’їздом до Італії, 1926 — хор. концерт з нагоди 25-річчя перебування на митрополичому престолі у Львові Андрея Шептицького (хор Львів. «Боян» під керівництвом С. Людкевича виконав два 8-голосі концерти Д. Борт­нянського). 1912 до роковин М. Ли­сенка муз. товариство його імені провело в Н. д. академію пам’яті композитора (хори Львів. «Боян» і «Бандурист» уперше виконали його твір «Камо піду од лиця твоєго, Господи»). На сцені Н. д. розпочалася муз. кар’єра С. Людкевича (1-й виступ — 1898), відбулися сольні концерти М. Менцин­ського (1902), Л. Колесси (1926). У зв’язку з оголошенням 1 грудня 1900 укр. студентами Львів. університету сецесії, академ. громада влаштувала у великому залі Н. д. прощал. вечір-концерт за присутності І. Франка, М. Грушевського, К. Студинського, С. Дністрянської та ін.

У малих містах Сх. Галичини Н. д. ставали центрами нац.-культур. життя, зокрема в м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.) 1880 Перше руське літ.-драм. товариство звернулося до громадськості із закликом збирати пожертви на будівництво Н. д. (ініціатор і організатор — о. Й. Кобринський, відкрито 1906). Невдовзі в Коломий. Н. д. розгорнулося потужне громад., політ. і культурне життя Покуття: працювали товариства «Рідна школа», «Родина», «Просвіта», «Боян»; у театр. залі проводили різні муз. заходи, вечори, вечорниці тощо. 1908 відбулася зустріч із М. Лисенком. Виступала С. Крушельницька, неодноразово бували О. Кобилянська й В. Стефаник. 1921 у Н. д. відкрито Муз. школу, що стала філією Вищого муз. інституту ім. М. Лисенка. У м. Броди (нині Львів. обл.) 1899 засн. Літ.-­драм. товариство «Руський театр», на виручку від аматор. вистав і концертів якого планували зібрати кошти для спорудження Н. д. До відкриття 1901 Н. д. у м. Стрий (ни­ні Львів. обл.) О. Нижанківський написав кантату «Витайте нам, гості» в супроводі фортепіано (сл. о. О. Бобикевича) й виконав із чол. складом хору Стрий. «Бо­ян» (у святк. концерті взяв участь О. Ми­шуга). Окрім вистав місц. те­атр. колективу під керівництвом О. Нижанківського, до Стрия часто приїздили укр. театр. трупи зі Львова, Коломиї, м. Бережани (нині Терноп. обл.); 1905 виступала трупа М. Садовського з М. Заньковецькою; 1913 до 40-річчя літ. дія­льності І. Франка влаштовано концерт Стрий. «Бояна» (ювіляр прочитав «Пролог» до своєї поеми «Мойсей»); 1914 відзначено 100-­річчя від дня народж. Т. Шевченка й 50-річчя галиц. театру під керівництвом Леся Курбаса; 1919 за часів ЗУНР у Н. д. львів. Новий театр під керівництвом К. Рубчакової дав виставу для січових стрільців і вояків УГА, на якій були присутні Президент ЗУНР Є. Петрушевич і Гол. Отаман УНР С. Петлюра. У тому ж році там виступила Укр. респ. капела під керівництвом О. Кошиця. 1904 на громад. кошти з ініціативи Т. Кормоша споруджено укр. Н. д. у м. Перемишль (нині Польща). Після 1-ї світової вій­ни там розміщено театр. товариство «Українсь­ка бесіда», Товариство наук. викладів ім. П. Могили, місц. філію товариства «Просвіта». 1909 із великим концертом виступив М. Менцинський, 1925 — Укр. наддніпрян. хор під керівництвом Д. Котка; 1933 громадськість Перемишля влаштувала святк. заходи з нагоди 40-річчя муз. діяльності О. Ціпановської.

На Буковині Н. д. виникли в 2-й пол. 19 ст. У Чернівцях рішення про заснування ухвалено 1875 на зібранні товариства «Руська бесіда». 1881 обрано комітет із розроблення статуту товариства «Народний дім» (очолили І. Окуневський та І. Вин­ницький), 1884 його затвердила крайова влада. Перший голова товариства — Є. Пігуляк, 1886–87 — С. Во­робкевич. Згідно зі статутом гол. метою визначено «підпирати й боронити матеріальні і моральні інтереси русинів на Буковині», зокрема заснувати бурсу для бідних учнів-русинів (українців) і виплачувати стипендії. План будівництва Н. д. передбачав спорудження театр. зали, читальні, розміщення в ньому буковин.-руських т-в. 1888 товариство разом із редакцією часопису «Буковина» (ред. Ю. Федькович) розташувалося у влас. приміщенні. Відтоді в Н. д. почали регулярно проводити урочисті муз.-літ. вечори на честь видат. представників укр. культури — Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської. У театр. залі Н. д. ставили аматор. вистави, проводили концерти Буковин. «Бояну» (від 1920 — «Буковин­ський кобзар»), співац. товариства «Русь­кий міщанський хор». За прикладом галичан традиц. у Буковині стало відзначення шевченків. роковин і ювілей. дат, зокрема 1901 Буковин. «Боян» влаштував концерт до 40-річчя від дня смерті Т. Шевченка (співали українські народні пісні в обробці Ф. Колесси та в аранжуванні М. Кумановського). 1903 відбувся великий концерт пам’яті С. Воробкевича, на якому виконано хор. твори композитора (диригенти А. Коллер і М. Левицький). 1903 Чернівці відвідав М. Лисенко. З нагоди 35-річчя його твор. діяльності у Н. д. проведено святк. урочистості й великий концерт за участі Буковин. «Бояна» (диригент М. Левицький). До програми святк. концерту ввійшли твори М. Лисенка та галиц. і буковин. композиторів. 1907 із лекцією-концертом про бандуру, укр. кобзарів і кобзарство тут виступив Г. Хоткевич. 1911 за актив. участі товариства «Руський міщанський хор» у Чернівцях відзначено 100-річчя від дня народж. М. Шашкевича й Т. Шевченка, 1922 відбувся муз.-декла­матор. концерт до 35-річчя твор. діяльності О. Кобилянської. 1932 у Н. д. відкрито театр. зал, що започаткувало нову сторінку в громад.-культур. житті Буковини. Там постійно виступав Укр. театр Чернівців і театр. студія товариства «Буковинський кобзар». У Чернівцях також діяли євр., польс., нім. і румун. Н. д. У залі нім. Н. д. 1912 відбувся концерт М. Менцинського (на той час — соліст Кельн. опери), який виконав арії з опер Дж. Верді, Р. Ваґнера, а також твори М. Лисенка (зокрема «Гетьмани», «Минають дні») та нім. нар. пісні. 1905 у приміщенні Н. д. у Чернівцях відкрито Муз. школу ім. М. Лисенка (ініціатор і дир. — М. Левицький), де функціонувала бібліотека з найповнішим у Австро-Угорщині комплектом муз. творів М. Лисенка (проіснувала до 1916). Напередодні 1-ї світової вій­ни майже всі укр. товариства Сх. Галичини й Буковини розміщувалися в будівлях Н. д. У 1920-х рр. Н. д. виникли і на Закарпатті. Зі встановленням у Зх. Україні рад. влади 1939 Н. д. було закрито, частково їхні функції перебрали будинки культури.

Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. зав­дяки зусиллям громад., земських та ін. культ.-осв. організацій Н. д. з’я­вилися й на укр. землях у складі Рос. імперії: у м. Ніжин (нині Черніг. обл.), Одесі (обидва — 1893), Ки­є­ві (1900), Харкові (1903), а також Житомирі, Полтаві, м. Єлисаветград (нині Кропивницький), Прилуки (нині Черніг. обл.) тощо. При Ніжин. Н. д. (під назвою «Народні зібрання») діяли б-ка-читальня, театр. трупа, недільна школа, нар. хор. 1899 виступали М. Кропивницький, М. Садовський, М. Зань­ко­вецька, І. Карпенко-Карий. Муз.-­культур. роботою опікувався культ.-­осв. і громад. діяч Ф. Проценко — організатор і багатоліт. кер. нар. хору (1893–1919). До його репертуару входили нар. пісні, муз. твори укр. композиторів-класиків і тогочас. авторів. За рад. влади на базі ніжин. Нар. хору 1927 організовано Ніжин. хор. капелу, що проіснувала до 1930. На Київщині ідея створення Н. д. і аудиторій, де могли навч. та реалізувати свої культурні потреби широкі верстви міського й сільс. насел., належала громад. об’єднанням: Київ. товариству сприяння початк. освіті, Т-ву поширення в народі грамотності (обидва — засн. 1882), Т-ву піклування про нар. тверезість (1896). Так, 1895 за їхнім клопотанням було споруджено будинок, де розмістилася т. зв. Нар. аудиторія. При ньому почало діяти Товариство сприяння нар. освіті, що влаштовувало щонедільні нар. читання, проводило популярні лекції та концерти тощо. Активну участь у цих заходах брав М. Лисенко, Я. Яци­невич, Л. Старицька-Черняхівсь­ка, Ф. Блуменфельд, О. Мишуга та ін. Подібні заг.-доступні осередки культур. життя створ. у багатьох містах, зокрема 1900 у с-щі Ка­м’янське (нині місто Дніпроп. обл.) також діяла Нар. аудиторія з доб­ре облаштованим залом зі сценою. Там відбувалися муз. гастролі, влаштовували вистави театр. гуртки, що об’єднували робітників і місц. інтелігенцію. 1907 до рос. і польс. театр. гуртків долучився також український. У Києві завдяки діяльності згаданих т-в збудовано Лук’янів. і Троїц. Н. д. При них діяли б-ки-читальні, безкоштовні курси писемності; видавали наук.-популярну й масову художню літературу. Через залучення нар. мас до освіти й культури демократично налаштована частина суспільства намагалася боротися проти поширеного в тодіш. суспільстві алкоголізму, низького рівня культури, занепаду морал. засад населення. Лук’янів. Н. д. засн. 1897 Пд.-зх. відділом Товариства тверезості з ініціативи викл. Університету св. Володимира. Його відкриття відбулося 1902 в новому приміщенні для театр. вистав і концертів із концерт. залом на 600 місць. Після 1905 виникли сприятливіші умови для розвитку укр. культури, що дозволило активізувати працю укр. муз. діячів — М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича. Так, із Лу­к’я­нів. Н. д. активно співпрацювала Муз.-драм. школа М. Лисенка, зокрема відділ укр. драми на чолі з М. Старицькою, що мав укр. театр. репертуар, популяризував його серед київ. громади й здобував необхід. профес. досвід. К. Стеценко організував Нар. хор і 1905–06 активно з ним концертував, зокрема влаштував виставу пам’яті Т. Шевченка, концерт за участі хору й бандуриста Т. Пархоменка та здійснив концертне виконання 1-ї дії своєї опери «Полонянка». 1917 Н. д. передано Укр. робітн. клубові, де певний час виступав Молодий театр Леся Курбаса, від 1919 діяв самодіял. театр, від 1920 — Клуб трамвайників, згодом — Будинок культури Київ. трамвайно-тролейбус. управління. Троїц. Н. д. споруджено 1901–02 на благодійні кош­ти київ. громади. Товариство поширення в народі писемності здавало в орен­ду залу для різних театр. труп. 1907–17 там діяв 1-й укр. профес. стаціонар. театр на чолі з М. Садовським (до театр. трупи входили М. Старицький, П. Саксаганський, І. Мар’яненко, М. Заньковецька та ін.). Крім вистав І. Кар­пенка-Карого, М. Кропивницького, М. Старицького та ін., М. Са­дов­ський інсценізував твори рос. кла­сиків і зарубіж. авторів, а також увів до репертуару оперні постановки у влас. перекладі українською мовою, зокрема «Продану наречену» Б. Сметани, «Гальку» С. Монюшка та «Сільську честь» П. Масканьї. В основі репертуару — опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Катерина» М. Аркаса, «Чорноморці», «Утоп­ле­на», «Енеїда», «Різдвяна ніч» М. Ли­сенка та ін. Серед виконавців сопранових опер. партій Наталки Пол­тавки, Гальки, Сантуцци, Ок­са­ни, Маженки вирізнялася О. Пет­ляш, на сцені цього театру розпочала свою кар’єру М. Литвиненко-­Вольгемут, у кількох опер. виставах співав М. Микиша. До 1912 оркестр очолював Ґ. Єлінек, згодом — О. Кошиць; спочатку співаком, а пізніше хормейстером і постановником нар. танців був В. Вер­ховинець; автором декорацій до вистав — І. Бурячок. 1904 у театрі Троїц. Н. д. проведено ювілей. концерт до 35-річчя твор. діяльності М. Лисенка, 1918 — концерт із творів К. Стеценка у виконанні Першого нац. хору під керівництвом О. Приходька. У вересні 1917 у Троїц. Н. д. відкрито Укр. нац. театр (відомий також як Нац. зразк. театр) на чолі з І. Мар’я­нен­ком і М. Вороним. Від 1918 — Держ. нар. театр, від 1919 — Укр. нар. театр, згодом — Нар. театр, яким керував П. Саксаганський за актив. участі М. Заньковецької (1922 відзначено 40-річчя її твор. діяльності). Після того там недов­го існували Держ. драм. нар. театр Губполітпросвіти, від поч. 1923 — Театр ім. М. Заньковецької. 1934 у Троїц. домі відкрито стаціонар. Держ. театр муз. комедії, що ставив класичні оперети (від 1966 — Київ. держ. театр оперети, від 2004 — академ., від 2009 — Київ. нац. ака­дем. театр оперети).

На поч. 20 ст. значну культ.-осв. роботу здійснювала одна з найдавніших організацій — Товариство поширен­ня в народі грамотності (засн. 1869 у Харкові). Завдяки його зусиллям на Слобожанщині почали створювати Н. д., зокрема 1903 — у Харкові. Товариство мало філії в Сумах, м. Сло­в’янськ (нині Донец. обл.), Вовчанськ, Богодухів (нині обидва — Харків. обл.), Старобільськ (нині Луган. обл.). Незважаючи на певну регламентацію діяльності товариства (а отже, й Н. д.) щодо укр. ініціатив, його чл. (Х. Алчевська, Г. Хоткевич та ін.) вели активну просвітн. діяль­ність серед мешканців Харкова. У Н. д. були книгарня, б-ка, велика сцена з належ. освітленням для театр. вистав. При ньому діяв аматор. театр. гурток робітників паровозобуд. заводу на чолі з Г. Хоткевичем, під керівництвом якого упродовж 9-ти місяців 1903 поставлено 19 вистав, серед них — «Бурлаки», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Розумний дурень» І. Карпенка-Карого; «Чмир», «Наймичка», «Олеся», «Дві сім’ї» М. Кропивницького та ін. В умовах русифікації така діяльність була обмеженою й нетривалою, але мала позитивні наслідки. Наступні численні аматор. колективи, що працювали на сцені Н. д. Харкова, хоча й зіштовхувалися з труднощами й обмеженнями щодо театр. репертуару, все ж 1903–13 поставили понад 200 п’єс укр. драматургів. При Н. д. діяла «комісія нар. читань», яка проводила заг.-доступні читання творів укр. красного письменства — з нагоди 50-х роковин Т. Шевченка (1911) прочитано поеми «Катерина» й «Наймичка», виконано пісні бандуристами. Крім того, відбувалися муз.-літ. вечори, на яких виконували українські народні пісні й твори укр. композиторів. З метою поширення муз. грамоти 1916–17 діяли Курси співац. грамоти й хор. співу, де викладали теорію та історію музики, основи методики навч. співу, студіювали й практично засвоювали церк. і світську музику, навчали гри на муз. інструментах (працювали В. Ступницький, П. Кравцов, С. Богатирьов, С. Дрімцов, О. Городцов та ін.). 1920 Н. д. припинив свою діяльність, у рад. часи у його будівлі розташовувався Палац культури Харків. електромех. заводу. Культурниц. діяльність українців-емігрантів за кордоном — у Канаді, США, Австралії — також розпочи­на­лася і розгорталася у рамках Н. д. За структурою, способом організації та здійснення культ.-осв. роботи вони дублювали подібні установи Зх. України до 1939. У повоєн. пе­ріод цей процес у середовищі укр. діаспори значно активізувався: гро­мади намагалися придбати або збудувати власні приміщення, де споруджували сцени для проведення концертів і театр. вистав, працювали хори, інструментал. ан­самблі, танц. і театр. гуртки, ор­ганізовували виставки, діяли суботні школи. На сучас. етапі в умо­вах деукраїнізації за кордоном і підсилення глобалізац. процесів у світі Н. д. втратили ознаки культур. центрів і перетворилися здебільшого на розважал. товариські клуби. Натомість на тер. Зх. Украї­ни актив. процес нац.-культур. і суспільно-політ. відродження, що роз­почався на поч. 1991, засвідчив актуальність тих форм сусп. життя, що асоціювалися з функціонуван­ням Н. д., і тим приміщенням, які до 1939 належали Н. д., було справедливо повернуто первіс. гро­мад.-­культур. статус.

Завантажити статтю