Кічула Григорій Федорович
КІЧУ́ЛА Григорій Федорович (06. 09. 1932, с. Ферлеїв, нині с. Липівка Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. — 20. 01. 2004, Львів) — художник декоративної кераміки та скла, живописець, монументаліст. Член НСХУ (1970). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1967; викладачі Д. Довбошинський, Д. Крвавич, Р.-С. Сельський). Працював від 1971 у Національному університеті «Львівська політехніка»: 1993–2004 — доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури. Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1963. Персональні — у Львові (1982). У кераміці створював малу пластику; монументальні роботи виконував у техніках вітража, мозаїки; основні жанри у живописі — портрети, пейзажі. Для творчості К. характерні виважена композиція, використання золотистої гами із вкрапленням холодних тонів. Створив серію портретів видатних українських особистостей різних епох. Окремі роботи зберігаються у НМУНДМ, МЕХП, Львівському історичному музеї, Музеї гетьманства (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- декоративні тарелі — «Леся Українка», «Т. Шевченко», «І. Франко», «Данило Галицький», «Князь Лев» (усі — 1963), «Троїсті музики» (1969), «Мистецтвознавець, архітектор Р. Липка» (1981), «Гетьман І. Мазепа» (1992); скульптура малих форм — «Мати» (1963), «Карась та Одарка», «Веснянки-гаївки» (обидві — 1967), «Колядки» (1968), «Лісова пісня» (1971); скульптурні композиції — «Обжинки», «Дерево життя», «Свято серпа» (усі — 1972), «Пробудження» (1989); мозаїчно-декор. панно — «Хімія», «Праця», «Дерево життя», триптих «Весна», «Літо», «Осінь» (усі — 1971–85); декоративний пласт «Дерево» (1975); живопис — «Автопортрет» (1982), «Під Берестечком» (1984), «В. Колодій» (1987).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 