Набережний Іван Григорович
Визначення і загальна характеристика
НАБЕРЕ́ЖНИЙ Іван Григорович (20. 04. 1890, с. Криве, нині Козів. р-ну Терноп. обл. — 06. 08. 1978, с. Полове Радехів. р-ну Львів. обл.) — церковний діяч УГКЦ. Середню освіту здобув у гімназії в м. Бережани (нині Терноп. обл.). У 1911 вступив до Львів. духов. семінарії, одночасно слухав лекції на теол. факультеті Львів. університету. На поч. 1-ї світової війни виїхав у м. Кромержиж (нині Чехія), де завершив навчання. У жовтні 1916 рукопоклад. на священика. Служив у с. Дмитрів, від 1923 — в с. Опліцько, від 1927 — в с. Криве (усі — нині Радехів. р-ну), водночас — катехит для українців у польс. гімназії в м. Радехів. У Кривому був ініціатором створення читальні товариства «Просвіта», співорганізатором товариства «Сільський господар» і кооперативу «Самопоміч» тощо. У жовтні 1941 іменований дійс. радником Львів. митропол. консисторії. 1946 відмовився перейти в православ’я. В жовтні 1947 вивезений разом із дружиною та дітьми на заслання в м. Прокоп’євськ (Кемеров. обл., РФ). 1950 заарешт. і звинувач. у проведенні незакон. богослужінь й антирад. агітації. Однак справж. причиною арешту був лист Н. із протестом проти переслідування УГКЦ, який він надіслав Й. Сталіну. Засудж. до 25-ти р. виправно-труд. таборів і 5-ти р. позбавлення громадян. прав. 1955 звільнений, але залиш. на спецпоселенні в Сибіру. 1960 повернувся на Радехівщину. Підпільно продовжував душпастир. діяльність. Глава УГКЦ Йосиф Сліпий надав йому титул почес. крилошанина. У с. Полове ім’ям Н. названо вулицю.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
