Нагірний Маркіян Степанович

НАГІ́РНИЙ Маркіян Степанович (15. 03. 1934, с. Терпилівка, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл. — 22. 11. 2005, Львів, похов. у рідному селі) — літературо­знавець, пере­кладач, поет. Кандидат філологічних наук (1975). Член НТШ. Закін. Львівський університет (1957). Працював архіваріусом і пере­кладачем в архіві у Львові; 1961–92 викладав нім. мову на каф. іноз. мов Львів. політех. ін­ституту; 1993–96 — завідувач кафедри іноз. мов, від 1996 — доцент кафедри гуманітар. дисциплін Львів. муз. академії. Брав активну участь у роботі Комісії все­світ. літ-ри ім. М. Лукаша НТШ (від 1989), а також в укла­дан­ні бібліогр. покажчика «Чужоземне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939)» (Л., 2003). Як науковець Н. заявив про себе ста­т­тями про сприйня­т­тя творів О. Кобилянської і В. Стефаника в Німеч­чині й Австрії та нарисами про австр. письмен­ника й літературо­знавця К.-Е. Францоза, який проживав у м. Чортків (нині Терноп. обл.) і писав повісті та оповідан­ня з життя та історії українського народу. Н. зʼясував роль німецькомов. прозаїка в озна­йомлен­ні зх.-єв­роп. світу з пісен. фольклором і худож. літ-рою України й об­ґрунтовано довів їхній вплив, пере­д­усім творів Т. Шевченка, на художнє мисле­н­ня австр. автора, на сприйня­т­тя, ро­зумі­н­ня і від­творе­н­ня ним укр. історії, психології життя, боротьби українців проти чужинців («Шевченківські ремінісценції у творчості Карла Францоза» // «Пита­н­ня романо-германської філології, пере­кладу та методики викла­да­н­ня іноземних мов», 1974, № 90). К.-Е. Францозу присвячено також роз­відки «Спів­ець українського опришківства» («Жовтень», № 2), «К.-Е. Фран­цоз як соціальний критик» («Іноземна філологія», № 27), «Сторінка історії» («Все­світ», № 4; усі — 1972). Чималі заслуги Н. у рільке­знавстві, зокрема стосовно теми Р.-М. Рільке і Україна — «Українське селянство в творах Р.-М. Рільке» («Іноземна філологія», 1963, № 71), «Рільке слухає кобзарів» («Жов­тень», 1985, № 3), «Творчість Райнера Марії Рільке в ракурсі української тематики» («Українське літературо­знавство», 1985, вип. 45). Автор статей про вагомість худож. пере­кладу для входже­н­ня України в духов. про­стір Європи («У свічадах рідної літератури» // «Дзвін», 1998, № 4). У твор. доробку Н. — оригін. вірші (громадян. та інтимна лірика) й пере­клади німецькомов. поезій авторів т. зв. укр. школи — А. Штау­фе-Сіміґіновича, Е.-Р. Нойбау­ера, К.-Е. Фран­цоза, Й.-Ґ. Обріста, М. Амстера, Р.-М. Рільке, П. Целана, Й. Ґрубера (зб. «З любові й печалі», Л., 2003).

Завантажити статтю