Нагірняк Василь Васильович

НАГІРНЯ́К Василь Васильович (20. 04. 1961, с. Торговиця Городенків. р-ну Івано-Фр. обл.) — прозаїк, публіцист, журналіст. Член НСПУ (2016). Заслужений журналіст України (2010). Літ.-мист. премія ім. Марійки Підгірянки (1993), літ. премії ім. В. Стефаника (2009), ім. Л. Мартовича (2010), ім. Т. Мельничука (2011). Закін. Львівський університет (1987). Працював 1987–2004 кор., заст. ред., ред. рай. г. «Верховинські вісті», водночас 1990–92 — ред. г. «Гомін Карпат», 1992–97 — гол. ред. культурно-мист. етногр. ж. «Писанка»; від 2017 — гол. ред. однойм. літ.-мист. альманаху. Від 2004 — нач. відділу з питань внутр. політики Верховин. райдержадміністрації (Івано-Фр. обл.) та заступник голови райради з гуманітар. і соц. питань. Дебютував повістю «Во славу Золотого Тризуба» (Ів-Ф., 2008), яку розширив в однойм. трилогію (Коломия, 2010) — розвідку про життя і героїзм чільного діяча ОУН С. Бандери. У повісті «Стихія води і грому» (Ів.-Ф., 2012) розповідь про руйнівну повінь у Карпатах у липні 2008 переплітається з роздумами автора про верховин. гуцулів, які успішно протистояли польс., австрій., рад. та нім. намаганням полонити їхній край. Художньо-публіцист. кн. «Орфей Собору Нації» (Чц., 2014) присвячено піснетвор. діяльності композитора В. Івасюка; автор намагається розкрити таємницю його загибелі. Упорядник кн. «Гуцульські співанки» Р. Кумлика, «Гуцульські новелі» О. Манчука та «На дні озера» П. Шекерика-Доникового. Ініціатор створення Музею книги про гуцулів і Гуцульщину в смт Верховина.

Завантажити статтю