Нагнибіда Микола Львович
НАГНИ́БІДА Микола Львович (07(20). 09. 1911, с. Попівка, нині Смирнове Більмац. р-ну Запоріз. обл. — 16. 09. 1985, Київ) — поет. Член СПУ (1955). Сталінcька премія (1952), Державна премія України ім. Т. Шевченка (1970; за цикл віршів на ленін. тему «Риси рідного обличчя» у зб. поезій «На полі битви», 1969). Навч. у Комуніст. інституті журналістики (Харків, до 1941), закін. Київ. пед. інститут (1946). Працював на харків. заводах, новобудовах, у редакціях респ. і фронт. газет, зокрема від 1944 — у г. «Молодь України», згодом — у ж. «Дніпро». Від 1949 — на творчій роботі. Дебютував зб. «Дніпровська весна» (1932) — про будівельників Дніпрогесу. Автор зб. віршів, балад, поем «Зерна» (1933), «Дніпроград» (1937), «Дорога на південь» (1940), «Здрастуй, Харків!» (1943), «Незабутнє» (1946), «Морські балади» (1947), «Правий берег» (1948), «Пісня походів» (1949), «Вічно цвіти, Батьківщино!» (1951), «Оживуть степи» (1952), «Степ і море» (1958), «Гірські вершини» (1960), «Зерна граніту» (1963), «Вечірні багаття» (1965), «Крила» (1966), «Пригорщ землі» (1970), «Моє серце в степах» (1973), «Вам присвячую» (1975), «День побачення» (1977), «Висота» (1978), «Благословенна будь!» (1980), «Подвиг любові» (1984; усі — Київ) та ін., кількох збірок нарисів. Осн. теми — трудові будні, героїка 2-ї світової війни в дусі тогочас. ідеології. У твор. доробку — переклади зі словац. (поезії Л. Штура) та білорус. (Янки Купали; отримав звання засл. працівника культури Білорусі, 1974) літ-р.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Поезії. 1952; Вибрані твори: В 2 т. 1961; Вибране: В 2 т. 1971; Дзвони Хатині. Колокола Хатыни. Званы Хатыні. 1979; Твори: В 3 т. 1981 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Іванисенко В. Микола Нагнибіда // Літ. портрети. Т. 2. К., 1960;
- Крижанівський А. Один ковток свободи... // ЛУ. 1991, 26 верес.
Завантажити статтю
Людина 
