Надволжя

НАДВО́ЛЖЯ — один із найбільших економічних і природно-гео­графічних ра­йонів РФ. Охоплює бас. серед. і нижньої течії р. Волга, на його тер. знаходяться автономні респ. Марій Ел, Чувашія, Татар­стан, Мордовія, Калмикія, Перм. край, а також Нижньогород., Ульянов., Пензен., Самар., Саратов., Волгогр., Астрахан. обл. Н. вирізняється різноманітністю спеціалізації госп. діяльності: видобуток і пере­робле­н­ня нафти та природ. газу, машино- і суднобудува­н­ня. Тут вирощують зерн., тех. й овочево-баштан­ні культури; тварин­ництво — мʼясо-вовняного спрямува­н­ня. Укр. етнічну тер. на нижньому Н. інколи називають Жовтим Клином, за аналогією із Зеленим Клином. Перші невеликі укр. поселе­н­ня на Н. (на р. Куришинка у Мордовії та ін. р-нах) засн. у 16 ст. вихідцями з укр. козацтва. Ві­домо, що 1570 у поході на Астрахань взяли участь 5 тис. запороз. козаків. Масові пере­селе­н­ня з укр. земель до Н. роз­почато у 1-й чв. 18 ст., коли указом моск. уряду 1717 на т. зв. Царицин. оборон­ну лінію разом із рос. було пере­селено сотні укр. селян (с. Красний Яр, х. Петруніни, Ко­старови, Саламатини, Баранівські). З освоє­н­ням цієї лінії зʼявилися нові поселе­н­ня, засн. пере­важно втікачами від панщини, зокрема з Київщини (с. Самойловка, Єлань, Піщанка побл. Самари). Після ліквідації Царицин. лінії 1870 частину козаків приписано до Астрахан. козац. війська. Значна кількість українців почала пере­селятися на Волгу у звʼязку із закликом царського уряду роз­робляти соляне оз. Ельтон. У 2-й пол. 18 ст. вздовж соляних трактів на Заволжі по­стала низка укр. слобід: Покровська (нині м. Енгельс), Миколаївка (нині м. Миколаївськ), Узморʼє, Квасниківка, Котева. Від 1797 до 1830-х рр. кількість таких чумац. укр. слобід зросла із 17-ти до 70-ти. За офіц. статист. джерелами, на­прикінці 19 ст. українці становили більшість у Ізмор., Покров., Генерал., Краснокут., Іловат., Салтов., Старополтав., Савин., Наталів., Дергачів. волостях Новоузен. пов. Самар. губ. З Н. повʼязані життя і творчість М. Костомарова (1848–59 пере­бував на заслан­ні у Саратові) та Д. Мордовця (1844–72 з пере­рвами жив у Саратові), які збирали етногр. матеріали в укр. селах Н. Д. Мордовець також уклав і видав «Малорус­скій ли­тературный сборникъ» (Сара­товъ, 1859). Після більшов. пере­вороту 1917 Кость Буревій (чл. ЦК партії есерів) став одним із організаторів антибільшов. пов­­ста­н­ня на Н. За пере­писом 1926, українці чисельно пере­важали у Болхун. р-ні Астрахан. губ., Капустинояр. р-ні Сталінгр. губ., Краснояр., Котов., Єлан. і Самой­лов. р-нах Саратов. губ., Покров. р-ні Респ. німців Поволжя (у проекті її кон­ституції 1926 існувало положе­н­ня про рівноправʼя нім., рос. і укр. мов, однак вона не вступила в дію). Загалом станом на 1926 у Саратов. губ. проживало 196,6 тис. українців (8,0 % насел.), Сталінгр. — 122,2 тис. (10,6 %), Астрахан. — 13,2 тис. (4,3 %), Калмиц. автоном. обл. — 14,6 тис. (10,3 %), у Респ. німців Поволжя — 55,0 тис. (11,0 %), Самар. губ. — 80 тис. Спроби українців Н. від­родити свою культуру за­звичай зу­стрічали значну протидію з боку офіц. влади. Однак у 1920-х рр. створ. низку культ.-осв. центрів, укр. шкіл або класів, каф. у технікумах та ін­ститутах, що про­існували до поч. 1930-х рр. Після 2-ї світової вій­ни чисельність українців у Н. зросла у всіх областях і автоном. респ., окрім Саратов. обл. За пере­писом 1989, у Н. проживало 350,7 тис. українців, однак їхня питома вага серед усього насел. внаслідок швидкого заг. зро­ста­н­ня насел. Н. й асиміляц. процесів значно зменшилася. Нині українці становлять лише 2,1 % від заг. кількості насел. Н. Показником етніч. асиміляції українців Н. є дані про пошире­н­ня рідної мови, особливо це стосується областей давнього компакт. роз­селе­н­ня українців: 1959–89 від­соток осіб, які на­звали рідною укр. мову, в Са­ратов. обл. знизився із 49,2 до 38,0 %, у Волгогр. обл. — із 48,8 до 42,1 %. Водночас помітно збільшилася чисельність українців у ін. регіонах Н. Так, за вказаний період у Астрахан. обл. вона зросла з 6,5 до 18,7 тис., Ульянов. — з 8,9 до 17,7 тис., Татар­стані — з 16,1 до 32,8 тис. осіб. Від поч. 1990-х рр. активізувалося укр. культурне життя на Н., зокрема 1992 у Самарі засн. «Промінь» Український національно-культурний центр, створ. товариства укр. культури у м. Нижній Новгород, Еліста та ін.

Завантажити статтю