Наджмі Каві
НАДЖМІ́ Каві (Нәҗми Кави; справж. — Нәҗметдинов Кави Һибәт улы, Нежметдінов Каві Гіб’ятович; 02(15). 12. 1901, с. Красний Остров, нині Нижньогород. обл., РФ — 24. 03. 1957, м. Казань, Татарстан, РФ) — татарський письменник, громадський діяч. Член правління СП СРСР (1934), голова СП Татарстану (1934–37). Навч. на військ.-госп. курсах у Києві (1919–20), закін. Моск. вищу військ.-пед. школу (1923). У 1937–39 зазнав безпідстав. репресій. Писати вірші почав у 12-річ. віці, літ. діяльністю займався від 1919. В істор.-рев. романі «Язгы җилләр» («Весняні вітри», 1948; Сталін. премія, 1951; укр. перекл. Н. Ніколенко — К., 1972) показав формування робітн. класу в Татарстані. Повісті «Яр буенда учаклар» («Прибережні вогнища», 1929) — про героїку воєн. дій 1918–20; «Якты сукмак» («Світла стежка», 1930) — про колективізацію в Татарстані. Писав оповідання, зокрема в «Шобага» («Жереб», 1926) розповів про дружбу укр. селянина Трохима з татарином-червоноармійцем Хайруллою, твори для дітей. Усі зазнач. твори опубл. у Казані. Переклав татар. мовою оповідання «Хліб» І. Франка, також перекладав вірші рос. поетів.
Завантажити статтю
