Наджмі Каві

Визначення і загальна характеристика

НАДЖМІ́ Каві (Нәҗми Кави; справж. — Нәҗ­метдинов Кави Һибәт улы, Неж­метдінов Каві Гібʼятович; 02(15). 12. 1901, с. Красний Ост­ров, нині Нижньогород. обл., РФ — 24. 03. 1957, м. Казань, Татар­стан, РФ) — татарський пись­мен­ник, громадський діяч. Член правлі­н­ня СП СРСР (1934), голова СП Татар­стану (1934–37). Навч. на військ.-госп. курсах у Києві (1919–20), закін. Моск. вищу військ.-пед. школу (1923). У 1937–39 за­знав без­під­став. ре­пресій. Писати вірші почав у 12-річ. віці, літ. діяльністю за­ймався від 1919. В істор.-рев. романі «Язгы җил­ләр» («Весняні вітри», 1948; Сталін. премія, 1951; укр. перекл. Н. Ніколенко — К., 1972) показав формува­н­ня робітн. класу в Татар­стані. Повісті «Яр буенда учак­лар» («Прибережні вогнища», 1929) — про героїку воєн. дій 1918–20; «Якты сукмак» («Світла стежка», 1930) — про колективізацію в Татар­стані. Писав оповіда­н­ня, зокрема в «Шобага» («Жереб», 1926) роз­повів про дружбу укр. селянина Трохима з татарином-червоноармійцем Хайрул­лою, твори для дітей. Усі за­знач. твори опубл. у Казані. Пере­клав татар. мовою оповідан­ня «Хліб» І. Франка, також пере­кладав вір­ші рос. поетів.

Р. К. Ганієва

Завантажити статтю