Надзвичайна ситуація
НАДЗВИЧА́ЙНА СИТУА́ЦІЯ — обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, що характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, яка призвела (чи може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Відносини, пов’язані із захистом насел., тер., довкілля та майна при Н. с.; реагування на них, функціонування єдиної держ. системи цивіл. захисту врегульовані Кодексом цивіл. захисту України (2012) та низкою ін. нормативно-правових актів. Н. с. класифікують за характером походження, ступ. поширення, розміром людських втрат і матеріал. збитків. Залежно від характеру подій, що можуть зумовити їхнє виникнення, виокремлюють Н. с. техноген., природ. характеру, соц., воєнні; залежно від масштабу заподіяних збитків, а також обсягів тех. і матеріал. ресурсів, необхід. для їхньої ліквідації, — Н. с. держ., регіон., місц., об’єкт. рівнів. Порядок класифікації Н. с. за рівнями закріплено постановою КМ України від 24 грудня 2004, класифікац. ознаки Н. с. техноген., природ. і соц. характеру — Наказом Міністерства України з питань надзвич. ситуацій і в справах захисту насел. від наслідків Чорнобил. катастрофи від 12 грудня 2012. Для координації діяльності центр. і місц. органів виконав. влади, підприємств, установ та організацій, пов’язаної з техногенно-екол. безпекою, захистом насел. і тер., запобіганням і реагуванням на Н. с., утворюють Держ. (розпорядженням КМ України), регіон. (рішеннями РМ АР Крим, обл., Київ. і Севастоп. міськдержадміністрацій) і місц. (рішеннями райдержадміністрацій, виконав. органів міських рад, рай. у містах та селищ. рад) комісії з питань техногенно-екол. безпеки та Н. с., а також комісії з питань Н. с. (наказами керів. органів підприємств, установ та організацій).
Для координації робіт із ліквідації конкрет. Н. с. та її наслідків на держ., регіон., місц. і об’єкт. рівнях організовують спец. комісії з ліквідації Н. с. Реалізацію держ. політики у сфері цивіл. захисту забезпечує єдина держ. система цивіл. захисту, що складається з функціон. і територ. підсистем та їхніх ланок. Перелік заходів цивіл. захисту, завдання та порядок взаємодії суб’єктів його забезпечення, склад органів упр. і сил, планування діяльності єдиної держ. системи цивіл. захисту, порядок виконання нею завдань регламентовані Положенням про єдину держ. систему цивіл. захисту, затв. постановою КМ України від 9 січня 2014. Функціон. підсистеми створюють у відповід. сферах сусп. життя центр. органи виконав. влади з метою захисту насел. і тер. від Н. с. у мирний час та в особл. період, забезпечення готовності підпорядк. їм сил і засобів до дій, спрямов. на запобігання і реагування на Н. с. Безпосереднє керівництво діяльністю функціон. підсистеми здійснює кер. органу чи суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему. Територ. підсистеми організовують в АР Крим, областях, Києві та Севастополі з метою захисту насел. і тер. від Н. с. у відповід. регіоні, керують ними посад. особи, які очолюють органи, що створили такі підсистеми чи ланки. Виокремлюють декілька режимів діяльності єдиної держ. системи цивіл. захисту. В умовах нормал. вироб.-пром., радіац., хім., сейсміч., гідрогеол., гідрометеорол., техноген., пожеж. обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій система працює в режимі повсякден. функціонування; у випадку загрози виникнення Н. с. за рішенням відповідно КМ України, РМ АР Крим, обл., Київ. чи Севастоп. міськдержадміністрацій для єдиної держ. системи цивіл. захисту у повному обсязі або частково для окремих її територ. підсистем тимчасово встановлюють режим підвищеної готовності; у разі виникнення Н. с. ці органи приймають рішення про тимчас. встановлення режиму Н. с. у повному обсязі або частково для окремих територ. підсистем. Правовий режим надзвичайного стану може бути тимчасово введений в Україні чи в окремих її місцевостях за умови виникнення Н. с. техноген. або природ. характеру не нижче заг.-держ. рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріал. втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення держ. влади чи зміни конституц. ладу шляхом насильства. Зміст відповід. правового режиму, порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів держ. влади та органів місц. самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвич. стану, дотримання прав і свобод людини й громадянина, а також прав і закон. інтересів юрид. осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвич. стану врегульовані Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» (2000). В особл. період єдина держ. система цивіл. захисту функціонує з урахуванням особливостей, визначених Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (1993) і «Про правовий режим воєнного стану» (2000; обидва — з подальшими змінами). У Кодексі цивіл. захисту детально врегульовано повноваження у сфері цивіл. захисту РМ АР Крим, місц. держ. адміністрацій, органів місц. самоврядування. Так, на органи місц. самоврядування покладено: забезпечення реалізації вимог техноген. безпеки на потенційно небезпеч. об’єктах, що можуть створити реальну загрозу виникнення аварії; керівництво створеними ними аварійно-рятувал. службами, формуваннями та спеціалізов. службами цивіл. захисту, місц. і добровіл. пожеж. охороною та здійснення контролю за їхньою готовністю до дій за призначенням; забезпечення оповіщення та інформування насел. про загрозу й виникнення Н. с., зокрема в доступній для осіб із вадами зору та слуху формі; організація аварійно-рятув. та ін. невідклад. робіт, ліквідації наслідків Н. с. на відповід. тер., а також радіац., хім., біол., мед. захисту насел. та інж. захисту тер. від наслідків Н. с.; організація евакуації насел. і майна в безпечні р-ни, їхнє розміщення, створення служб катастроф медицини; контроль за станом довкілля, сан.-гіг. та епідем. ситуацією, місцями захоронення біол. матеріалів, заражених актив. формами бактерій; створення й використання матеріал. резервів для запобігання та ліквідації наслідків Н. с.; завчасне накопичення й підтримання у постій. готовності засобів індивід. захисту для насел., яке проживає у прогнозов. зонах хім. забруднення і зонах спостереження суб’єктів господарювання радіац. небезпеки I і II категорій, а також приладів дозиметрич. і хім. контролю та розвідки; забезпечення навч. посадових осіб із питань цивіл. захисту, техноген. і пожеж. безпеки, підготовка насел. до дій у Н. с.; контроль за утриманням і станом готовності захис. споруд цивіл. захисту, проведення тех. інвентаризації тощо. Широке коло обов’язків із попередження Н. с. та ліквідації їхніх наслідків покладено й на суб’єкта господарювання. Це, зокрема, забезпечення, відповідно до законодавства, своїх працівників засобами колектив. та індивід. захисту; організація та здійснення евакуац. заходів щодо працівників і майна суб’єкта господарювання; створення об’єктових формувань цивіл. захисту й забезпечення їхньої готовності до дій за призначенням, а також диспетчер. служб на об’єктах підвищеної небезпеки; проведення оцінки ризиків виникнення Н. с. на відповід. об’єктах; навч. працівників із питань цивіл. захисту (правил техноген. і пожеж. безпеки); декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки; розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на таких об’єктах; проведення об’єктових тренувань і навч.; забезпечення аварійно-рятув. обслуговування; здійснення за власні кошти заходів цивіл. захисту тощо. У суб’єктах господарювання, віднесених до відповід. категорій цивіл. захисту, з чисельністю працівників понад 3 тис. осіб створюють підрозділи з питань цивіл. захисту; у суб’єктах господарювання, а також закладах охорони здоров’я із заг. чисельністю працівників та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3-х тис., у суб’єктах господарювання, віднесених до 2-ї категорії цивіл. захисту, в навч. закладах із денною формою навч. з чисельністю 500 і більше осіб призначають посадовців із питань цивіл. захисту; у суб’єктах господарювання з чисельністю працівників до 200 осіб призначають фахівців із питань цивіл. захисту за рахунок штат. чисельності суб’єкта господарювання. Для проведення робіт щодо запобігання Н. с., захисту насел. і тер. від них та ліквідації їхніх наслідків в Україні організовують: оперативно-рятув. службу цивіл. захисту, аварійно-рятув. служби, формування та спеціалізов. служби цивіл. захисту, пожежно-рятув. підрозділи (частини), добровіл. формування цивіл. захисту. Завдання кожної з цих служб, порядок їхньої організації та діяльності детально врегульовані законодавством. Гранич. вік перебування на службі цивіл. захисту встановлено: для осіб рядового, молодшого і середнього начальниц. складу — до 50-ти р., для осіб старшого начальниц. складу — до 55-ти р., для осіб вищого начальниц. складу — до 60-ти р. Особл. видом аварійно-рятув. служб є служби медицини катастроф, що діють у складі центрів екстреної мед. допомоги. Для забезпечення та проведення спец. робіт і заходів з цивіл. захисту, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки й майна спец. призначення, на об’єкт., галуз. чи територ. рівнях утворюють спеціалізов. служби цивіл. захисту: енергетики, захисту с.-г. тварин і рослин, інж., комунал.-тех., матеріал. забезпечення, мед., зв’язку й оповіщення, протипожежні, торгівлі та харчування, тех., транспорт. забезпечення, охорони громад. порядку. За потреби проведення великих обсягів робіт із ліквідації наслідків Н. с., воєн. (бойових) дій чи терорист. актів, а також відновлюв. робіт, що потребують залучення великої кількості людей і техніки, на об’єктовому чи територ. рівнях організовують формування цивіл. захисту, права та обов’язки яких законом прирівняні до спеціалізов. служб цивіл. захисту; для проведення допоміж. робіт із запобігання або ліквідації наслідків Н. с. — добровіл. формування цивіл. захисту. Законодавством України регламентовано порядок здійснення заходів соц. захисту постраждалих внаслідок Н. с., що передбачають: надання матеріал. (компенсації), мед., психол., гуманітар. та ін. видів допомоги; забезпечення житлом. Відповідні заходи провадять за рахунок коштів держ. і місц. бюджетів; суб’єктів господарювання або фіз. осіб, винних у виникненні Н. с.; коштів за договорами добровіл. страхування; добровіл. пожертв фіз. та юрид. осіб, благодій. організацій та об’єднань громадян тощо. Невідкладну допомогу постраждалим від Н. с. також можуть надавати за рахунок коштів резерв. фондів держ. і місц. бюджетів відповідно до рівня Н. с.
Завантажити статтю
