Надь Ендре

НАДЬ Ендре (Nagy Endre; справж. — Grosz Endre, Ґрош Ендре; 05. 02. 1877, м. Виноградів, нині Закарп. обл. — 05. 05. 1938, Будапешт) — угорський журналіст, письменник. Навч. у м. Орадя (Румунія). Від 1896 — на журналіст. роботі, зокрема від 1907 — гол. ред. часопису «A Polgár». Від 1900 жив у Будапешті. Від 1901 працював у театрах, був конферансьє та ін., згодом заснував і керував декількома кабаре («Новітня сцена» тощо). Н. — творець та новатор угор. політ. кабаре, жанру, який здобув певну популярність у своїй аудиторії. Для очолюваних ним кабаре відомі письменники писали сцени, куплети та одноактні твори. Він запровадив новий, динам. стиль, створив прямий взаємозв’язок із громадськістю, а також демонстрував щоденні політ. актуал. теми, пародії, імпровізації. На своїх дотеп. та сміливих виступах він різко критикував зловживання владою чиновниками, брехню та лицемірство. Як письменник опублікував численні романи, оповідання, п’єси, зокрема «Siralmak könyve» («Книга плачів», Орадя, 1896), «Rózsa» («Троянда», Виноградів, 1900), «A zseni» («Геній», 1911), «A miniszterelnök» («Прем’єр-міністр», 1913), «Erdély fia» («Син Трансільванії», 1917), «Szeplőtlen asszony» («Непорочна жінка», 1918), «A kupléénekes. Regény» («Виконавиця куплетів», 1930), «Szerelmesek kalauza» («Путівник для закоханих», 1934). Автор кн. «A kabaré regénye» («Роман про кабаре», 1935; усі — Будапешт), в якій вдало поєднав автобіографію, історію жанру та докум. культур. фільму. Його комедії та трагікомедії успішно ставили у театрах Будапешта; романи — про життя в Угорщині, характеризуються реаліст. змалюванням та легким стилем оповіді.

Завантажити статтю