Назар Марія Іванівна
НАЗА́Р Марія Іванівна (31. 01. 1956, с. Доброводи Збараз. р-ну Терноп. обл.) — поетеса, літературознавець. Член НСПУ (2016), НСЖУ (2009). Закін. Кам’янець-Поділ. пед. інститут (Хмельн. обл., 1979). Учителювала в Доброводів. серед. школі (1979–98) та тех. ліцеї (1998–2018), відтоді — в Доброводів. відділ. Малої АН. Дебютувала віршами в 1970-х рр. у періодиці, зокрема в ж. «Тернопіль», г. «Вільне життя», «Західна Україна», літ.-мист. альманахах «Курінь», «Рушник», «Подільська толока», «Літературна Збаражчина», «Освітянська скриня». Авторка літературозн. кн. «Слово про Бориса Харчука» (1991), «Слово про Осипа Роздольського» (2004), «І слово незнищенне оживе» (2014; усі — Збараж), «Штрихи до творчості Оксани Лятуринської» (Т., 2013), істор.-краєзн. та публіцист. нарисів «Добриводи» (Збараж, 1997), «Село Добриводи у пам’ятниках» (Т., 2008), «Літа в цвіту» (Збараж, 2013).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Автографи одкровення. Збараж, 2002; Франкові зерна. Т., 2006; Підкова світла. Т., 2007; Думки без абзаців. Т., 2008; У плесі тиші. Т., 2011; І вічний сад... Т., 2014; У долонях неба. Збараж, 2016; Клавіатура слова: Поема-мозаїка. Т., 2018.
Рекомендована література
- З творчих доріг життя: До 55-річчя від дня народж. М. Назар: Бібліогр. покажч. Збараж, 2011.
Завантажити статтю
Людина 
