Назаренко Григорій Павлович
НАЗА́РЕНКО Григорій Павлович (13. 10. 1902, Полтава — 25. 05. 1997, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — бандурист, співак, диригент. Початк. освіту здобув у церк.-приход. школі, від 1909 вивчав муз. грамоту й солоспів, співав у церк. хорі. Закін. Полтав. муз. технікум. 1923 заснував «Кобзарське братство» (разом із Д. Пікою, Й. Панасенком, П. Міняйлом та ін.), яке згодом об’єдналось із Полтав. капелою бандуристів під керівництвом В. Кабачка. Від 1935 — концертмейстер Держ. капели бандуристів УРСР (Київ; розформов. 1941). На поч. 2-ї світової війни був поранений, перебував у полоні, згодом звільнився. Від 1942 — у складі Капели бандуристів ім. Т. Шевченка, із якою концертував у Зх. Україні. Від 1944 — у Німеччині, де 1945 створив і диригував Капелою бандуристів ім. М. Леонтовича (м. Ґослар). 1949 емігрував до США, оселився у Детройті, працював на заводі «General Motors». 1951 брав участь у концерті Капели бандуристів ім. Т. Шевченка в «Карнеґі-Голл» (Нью-Йорк), у різні роки був її кер., солістом, концертмейстером, диригентом. Виступав із Капелою в містах США, Канади, Європи. У 1950–70–х рр. керував Ансамблем бандуристок Спілки укр. молоді, дит. ансамблем «Проліски». Автор низки композицій, обробок укр. нар. пісень.
Рекомендована література
- Самчук У. Живі струни. Детройт, 1976;
- Назаренко Григорій Павлович // Бандура. 1993. № 43–44;
- Лубська О. Спогади про Григорія Назаренка // Там само. 1998. № 65–66;
- Чорногуз Я. Кобзарська Січ (До 90-річчя Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди). К., 2008;
- Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Капели бандуристів. Л., 2016.
Завантажити статтю
Людина 
