Назаренко Павло Пилипович
Визначення і загальна характеристика
НАЗА́РЕНКО Павло Пилипович (14(26). 01. 1889, с. Дептівка, нині Конотоп. р-ну Сум. обл. — 24. 03. 1939, Київ) — педагог. Походив із козац. роду. Навч. у школі бджільництва в с. Будаївка (нині м. Боярка Київ. обл.). На поч. 1-ї світової війни мобілізов. до рос. армії. Воював на Зх. фронті, станом на 1917 — поручик 246-го пішого Бахчисарай. полку 10-ї армії. У тому ж році обраний делегатом до Всеукр. ради військ. депутатів і чл. УЦР. Обстоював необхідність створення сильного війська для захисту УНР. У січні 1918 М. Грушевський нагородив Н. золотим годинником на знак запізнілого визнання слушності його вимог щодо розбудови Армії УНР. Після поразки Визв. змагань 1917–21 був службовцем (до 1928), згодом закін. курси перепідготовки вчителів при Київ. пед. інституті. Учителював у селах Бородян. р-ну Київ. обл., від серед. 1930-х рр. — у Києві. Більшовики не змогли встановити його членство в УЦР і участь у створенні УНР. Зібрану Н. колекцію творів укр. літ-ри, періодики, боністики та старожитностей 2007 його син Ю. Назаренко передав до Київ. істор.-мемор. музею М. Грушевського.