Назаров В’ячеслав Євгенович
НАЗА́РОВ В’ячеслав Євгенович (03. 02. 1954, м. Сталіно, нині Донецьк) — композитор. Член НСКУ (1981), НСКінУ (1993). Закін. Київську консерваторію (1978; кл. М. Скорика). Відтоді — відп. секр. Донец. організації СКУ. Від 1981 — на творчій роботі в Києві. Працює в різних муз. жанрах, серед яких — мюзикли, музика до фільмів і театр. вистав, симф., камерна та електронна музика. Н. прагне до несподів. сполучень інтонацій стародав. європ. музики 16–18 ст. із найсучаснішими засобами композитор. техніки. Автор музики до понад 40 фільмів (реж. В. Довгань, А. Матешко, М. Мащенко, О. Муратов, В. Підпалий, О. Фіалко та ін.), зокрема написав музику до фільмів В. Тодоровського «Катафалк» (1990, «Мосфільм», Ялтин. кіностудія худож. фільмів) і «Любов» (1991, кіностудії ім. М. Горького, «Зодіак», «ТТЛ»), які стали призерами багатьох Мкф. У жанрі муз. театру співпрацює з реж. І. Афанасьєвим, В. Гиричем, В. Малаховим, В. Шулаковим. У жанрі орган. музики відома концертна сюїта Н. для великого концерт. органа «Духовна музика» (1988; неодноразово виконували в різних концерт. залах Німеччини, Італії, Франції, Польщі, Росії, а також спеціально для Папи Івана-Павла II у палаці для аудієнцій у Ватикані). Пісні Н. звучали у виконанні І. Аллєгрової («Останнє танго в Парижі», «Мулен Руж»), Т. Гвердцителі («Чіо-Чіо-Сан»), Л. Гурченко («Чоловік середніх років» і «Осінній блюз» з к/ф «Імітатор», 1990, реж. О. Фіалко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), дуету Анисимових (пісня «А я поїду в село до діда»). У жанрах пісні, музики та оперети співпрацював із поетами О. Вратарьовим, Ю. Рибчинським, Ю. Рогозою. Здійснював муз. оформлення перших приват. телеканалів України «1+1» (1995–2000), «Інтер» (1996–2001). Автор Симф. фантазії до одного з перших заборонених рад. цензурою німих фільмів «Шкурник» (1929, реж. М. Шпиковський), який реставрований і показаний на відкритті Мкф «Молодість–2012» у Нац. опері України (Київ) у синхрон. супроводі симф. оркестру.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Звірі» (2014, лібрето Леся Подерв’янського); мюзикли — «Я — Київ» (1980, лібрето В. Коротича), «Золоте курча» (1982, лібрето В. Орлова), «Зойчина квартира» (1987, лібрето Ю. Рогози), «Ромео і Джульєтта» (2001, за В. Шекспіром), «Снігова королева» (2002, за Г.-К. Андерсеном; обидва — лібрето О. Вратарьова); для симф. оркестру — Поема (1977); для фортепіано з оркестром — Концертино (1978); для камер. оркестру — симф. «Бароко» (2-а ред. — 2003); для органа — «Духовна музика» (1988), поема «Понтій Пілат», Фантазія і фуга (обидва — 2003), Болеро (2004), «Біла симфонія» (2005); музика до мультфільмів (зокрема «Лис і дрізд», 1982, реж. В. Дахно, «Київнаукфільм»).
Рекомендована література
- Конькова Г. Открытость чувств, опора на фольклор // Муз. жизнь. 1981. № 20.
Завантажити статтю
Людина 
