Назимов Володимир Сергійович
Визначення і загальна характеристика
НАЗИ́МОВ Володимир Сергійович (07(19). 10. 1852, м. Серпухов, Росія — після 1932) — правознавець. Закін. Моск. університет зі ступ. канд. права (1875). Відтоді працював на слідчих, прокурор. і судових посадах, зокрема від 1881 — судовий слідчий 2-ї Рівнен. дільниці Луцького окруж. суду; від 1886 — товариш (заст.) прокурора Житомир. окруж. суду; від 1898 — Раненбур. повіт. чл. Рязан. окруж. суду (Росія); від 1900 — товариш голови Ковен. окруж. суду (нині м. Каунас, Литва); від 1903 — товариш голови Луцького окруж. суду; від 1907 — чл. Київ. судової палати; 1911–12 і від 1915 — голова 4-го Цивіл. департаменту С.-Петербур. судової палати. 1918–19 — сенатор Держ. Сенату Української Держави (за правління П. Скоропадського) та т. зв. відновленого Уряд. Сенату (колиш. Донського Сенату), створ. на підставі угоди між отаманом Всевеликого Війська Донського А. Богаєвським і головнокомандувачем ЗС Пд. Росії А. Денікіним. У березні 1919 — чл. Правничо-термінол. комісії УАН; від лютого 1921 — співроб. (1925 деякий час — керівник) Комісії для виучування звичаєвого (нар.) права ВУАН. Зробив доповідь про кримінал. справи в практиці волосних судів України (січень 1922), склав програму для збирання матеріалів звичаєвого кримінал. права (1923–24), опублікував розвідку «Риси українського карного права у вироках селянських судів» у першому випуску праць Комісії (1925). У серпні 1930 звільнений з роботи Комісією з чистки апарату ВУАН із посиланням на вік і відмову подати свої наук. праці. За деякими даними, до 1932 жив в Одесі. У Рос. держ. істор. архіві зберігаються щоденник Н. та ін. документи.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
