Назимов Володимир Сергійович

НАЗИ́МОВ Володимир Сергійович (07(19). 10. 1852, м. Серпухов, Росія – після 1932) – правознавець. Закін. Моск. університет зі ступ. канд. права (1875). Відтоді працював на слідчих, прокурор. і судових посадах, зокрема від 1881 – судовий слідчий 2-ї Рівнен. дільниці Луцького окруж. суду; від 1886 – товариш (заст.) прокурора Житомир. окруж. суду; від 1898 – Раненбур. повіт. чл. Рязан. окруж. суду (Росія); від 1900 – товариш голови Ковен. окруж. суду (нині м. Каунас, Литва); від 1903 – товариш голови Луцького окруж. суду; від 1907 – чл. Київ. судової палати; 1911–12 і від 1915 – голова 4-го Цивіл. департаменту С.-Пе­тер­бур. судової палати. 1918–19 – сенатор Держ. Сенату Української Держави (за правління П. Скоропадсь­кого) та т. зв. відновленого Уряд. Сенату (колиш. Донського Сенату), створ. на підставі угоди між отаманом Всевеликого Війська Дон­ського А. Богаєвським і головнокомандувачем ЗС Пд. Росії А. Денікіним. У березні 1919 – чл. Правничо-термінол. комісії УАН; від лютого 1921 – співроб. (1925 деякий час – керівник) Комісії для виучування звичаєвого (нар.) права ВУАН. Зробив доповідь про кримінал. справи в практиці волосних судів України (січень 1922), склав програму для збирання матеріалів звичаєвого кримінал. права (1923–24), опублікував розвідку «Риси українського карного права у вироках селянських судів» у першому випуску праць Комісії (1925). У серпні 1930 звільнений з роботи Комісією з чистки апарату ВУАН із посиланням на вік і відмову подати свої наук. праці. За деякими даними, до 1932 жив в Одесі. У Рос. держ. істор. архіві зберігаються щоденник Н. та ін. документи.

Літ.: Правовий звичай як джерело укра­їнського права IX–XIX ст. К., 2006.

І. Б. Усенко

Рекомендована література

1. Правовий звичай як джерело укра­їнського права IX–XIX ст. К., 2006.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю