Наконечний Євген Петрович

НАКОНЕ́ЧНИЙ Євген Петрович (18. 06. 1931, с. Черепин, нині Пустомитів. р-ну Львів. обл. — 14. 09. 2006, Львів) — бібліотеко­знавець, мистецтво­­знавець, мово­знавець, публіцист. Змолоду був учасником юнац., згодом очолив молодіжну ланку ОУН, осн. зав­да­н­ням якої було роз­по­всюдже­н­ня під­піл. літ-ри. У січні 1949 заарешт. за приналежність до ОУН та участь у нац.-визв. русі. Засудж. до роз­стрілу, замінено на 25 р. таборів. Покара­н­ня від­бував в Іркут. обл. (РФ). 1955 звільнено, повернувся до Львова, де працював робітником. 1960–65 на­вчався на філол. факультеті Львів. університету. 1963–2006 — у Львів. наук. б-ці НАНУ: від 1973 — зав. філії (від 1992 — від­діл україніки). Укладач списку «Українські періодичні ви­да­н­ня 1816–1916 рр. у фондах Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника» (Л., 1991; 1992). Гуртував навколо себе бібліотеч. працівників, надавав консультації читачам, науковцям. Автор числен. публікацій у наук. збірниках, енциклопед.-довідк. вид., публіцист. статей у періодиці з су­спільно-політ., істор., краєзн. про­блем. Плідними у твор. плані для Н. стали роки після проголоше­н­ня незалежності України. Особливої уваги заслуговують його публікації, де наголошував на нац. особливостях Львова, його непо­втор. колориті. Окремий цикл статей висвітлює гострі пита­н­ня укр. історії, зокрема голоду 1946–­47, операції «Вісла». На ос­нові джерел. фактів та споминів вияснив історію місц. єврейства під час 2-ї світової вій­ни, про­блему голокосту у Львові. Опублікував також низку есеїв-спогадів про ви­знач. українців, громад. та церков. діячів, членів ОУН і УПА, спів­­вʼязнів у тюрмах і таборах ГУЛАГу. Найбільшим здобутком у його твор. спадщині вважають книги: «Украдене імʼя: Чому русини стали українцями» (1995; 1998; 2001; 2004) та книга споминів «Шоа у Львові» (2006; обидві — Львів). Незаверш. залишилася автобіогр. книга «Мої трибунальські роки».

Завантажити статтю