Наконечний Олег Іванович
Визначення і загальна характеристика
НАКОНЕ́ЧНИЙ Олег Іванович (31. 08. 1959, Київ) — композитор, музичний редактор. Член НСКУ (1994). Закін. муз.-пед. факультет Київ. пед. інституту (1980), навч. у Харків. інституті мистецтв (1983–85; кл. В. Бібика), закін. Київ. консерваторію (1988; кл. А. Штогаренка). 1986–2000 (з перервою) — муз. ред. Держтелерадіо України, 1990–91 — видавництва «Музична Україна» (обидва — Київ). Від 2000 — на творчій роботі. Композитор. манері Н. притаманне гостро ритмізоване, контрастне зіставлення різних звук. світів, прагнення до експерименту. Композиційно його муз. твори ніби складені з окремих блоків, поєднаних спільною думкою і підпорядкованих одній ідеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- балет «Великий Мольн» (2004, за однойм. романом Алена-Фурньє); для симф. оркестру — «Празька серенада» (1993), «Балетна сюїта» (1994); вокал.-симф. — симф. кантата «І мертвим, і живим, і ненарожденним» (на сл. укр. поетів 18 і 19 ст., нар. укр. і лат. тексти, 1988), Камерна симф. для чол. голосу та симф. оркестру (2004, сл. С. Грабаря); для фортепіано — Соната (1991); для клавесина — концертна сюїта «Шість грацій Антуана Ватто» (1993); для арфи — Соната (1992); для хору без супроводу — 2 кантати («Скіфи», 1986, сл. Б. Мозолевського; 1990, сл. Є. Ростопчиної); романси на сл. Лесі Українки, А. Axматової, М. Цвєтаєвої, О. Блока; електронна музика; естрадні пісні та інструм. композиції.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
