Наливайко Василь
Визначення і загальна характеристика
НАЛИВА́ЙКО Василь (14. 01. 1887, с. Северинівка Брацлав. пов. Поділ. губ., нині Тростянец. р-ну Вінн. обл. — 24. 08. 1938, Прага) — лікар, громадський діяч. Закін. духовну семінарію в Камʼянці-Подільському, медицину студіював у Томському університеті (ЗФ) та Новорос. університеті в Одесі (закін. 1918). Один із організаторів (1917) та актив. учасник Спілки укр. лікарів у Києві, співзасн. (1918), чл. гол. управи, кер. сан. відділу Укр. Червоного хреста. Під час Визв. змагань 1917–21 був гол. лікарем 3-го Херсон. корпусу, 12-ї Полтав. дивізії, 8-ї Запороз. дивізії та військ. шпиталю Армії УНР. Двічі потрапляв у більшов. полон, звідки тікав. 1920 інтернов. у Польщі, де брав участь у роботі курсів для медсестер. 1923 переїхав до Чехо-Словаччини, працював в університет. клініках. Разом із Б. Матюшенком 1926 у Празі опублікував «Латинсько-український медичний словник» М. Галина. 1926–29 був хірургом у м. Шкодер (Албанія). 1933 подорожував Палестиною та Єгиптом, свої враження виклав у кн. «По Святій Землі» з додатком «Жиди в Палестині» (Л., 1937).
Літ.: Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага, 1942; Ціборовський О. М. На варті здоровʼя: Історія становлення соц. гігієни і охорони громад. здоровʼя в Україні. К., 2010; Пундій.
О. М. Ціборовський
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
