Наливайко Дмитро Сергійович

Визначення і загальна характеристика

НАЛИВА́ЙКО Дмитро Сергі­йович (06. 11. 1929, с. Понорниця, нині смт Короп. р-ну Черніг. обл. — 06. 02. 2023, Київ) — літературо­­знавець, компаративіст. Доктор філологічних наук (1987), професор (1991), академік НАНУ (2012). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Закін. Сум. пед. ін­ститут (1953). Викладав на каф. рос. та зарубіж. літ-р Ніжин. (Черніг. обл., 1957–71) та Київ. (1972–82) пед. ін­ститутів, Київ. університету (1982–94). Від 1987 — гол. н. с. від­ділу теорії літ-ри і компаративістики, від 2002 — завідувач від­ділу компаративістики Ін­ституту літ-ри НАНУ (Київ); одночасно 1992–2005 — професор кафедри філології Нац. університету «Києво-Могилян. академія». Н. — фахівець із порівнял. літературо­знавства та світ. літ-ри. Спеціалізувався на ви­вчен­ні історії та теорії зх.-європ. літ-ри. Особливу увагу приділяв темі укр. культури і літ-ри в контекс­ті європ., світової, через що за рад. часів мав про­блеми з публікацією своїх праць, а також із захистом першої своєї доктор. дис. (про укр.-зх.-європ. культурні звʼязки 11–18 ст., не до­зволили захистити 1973 у період «маланчуківщини»). Далеко не всі його дослідж. могли вийти друком тоді, коли були створені, навіть уже готовий набір роз­сипали за наказом кер-ва, як це, зокрема, сталося з ґрунт. моно­графією «Українсько-західноєвропейські звʼязки XVI — XVII ст.» 1975, або з працею «З історії літературних звʼязків XIX ст.» 1973, що була знята з набору у 2-х видавництвах. I сталося це не через наук. недосконалість чи сумнівність цих дослідж., «провиною» автора була його наук. чесність, бажа­н­ня писати правду, а не під­лаштовуватися під конʼюнктуру. Лише згодом книжки на ви­страж­дані теми — укр. літ. та культурні звʼязки із Зх. Європою від доби Ренесансу і до 19 ст., від­творе­н­ня Запороз. Січі у зх.-європ. літ. па­мʼятках, укр. література в системі літ-р світу — змогли вийти у світ, як і узагальне­н­ня багаторіч. праці над цією та спорідн. тематикою — вид. «Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі ХІ–ХVІІІ ст.» (1998; 2008). Предметом цієї книги є про­блеми обі­знаності Заходу з Україною. Висвітлюється цей роз­виток як багатовік. процес зі своїми закономірностями й колізіями, тісно повʼязаний із рухом європ. думки та культури Середньовіч­чя і Від­родже­н­ня, Бароко й Просвітництва. Бібліо­графія дослідж. має тисячі позицій, з них половина становить список викори­станих джерел, пере­важно франц., нім., італ., англійських. Вчений опублікував першу в укр. компаративістиці теор. роз­відку із цієї дослід. галузі — «Літературна імагологія: Предмет і стратегії» (2005). До цих монументальних за часовими межами, кількістю введених до наук. обігу імен і фактів, новаторськими за твор. осмисле­н­ням та узагальне­н­ням від­найденого і від­критого матеріалу, можна долучити десятки менших статей, ви­ступів на конф. чи дис­кусіях. Н. теоретично ос­мислив величез. зі­браний матеріал у двотомнику «Искус­ство: направления, течения, стили» (1981; 1985), що став основою доктор. дис. автора — «Теоретична історія реалізму в європейських літературах», яку він захистив у Моск. університеті. Це найповніше з того, що було в Україні (й не лише) ви­дано з цієї про­блематики. Чимало праць вчений присвятив літературі Франції, писав про найбільших митців Італії, Великої Британії, пред­ставників нім. літ-ри від Й. Ґете й до майстрів 20 ст. У доробку — під­готовка, редагува­н­ня, написа­н­ня числен. перед­мов та післямов, коментува­н­ня першого в Україні повного вид. творів В. Шек­спіра і зібр. творів О. де Бальзака. Опублікував добірку пере­кладів поезій Р.-М. Рільке та Г. Тракля. Укладач і автор статей до «Антології зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ ст.» (2003). За його участі під­готовлено вузів. і шкіл. про­грами із зарубіж. літ-ри, укладено посібники та під­ручники, зокрема «Зарубіжна література ХІХ ст. Доба романтизму» (1997, у спів­­авт. з К. Шаховою). Н., як засн. нової компаративіст. школи, дав новий поштовх у ви­вче­н­ня компаративістики як науки не лише влас. працями, а й завдяки організац. зуси­л­лям: створе­н­ня від­ділу компаративістики, за­провадже­н­ня 1994 порівнял. літературо­знавства до пере­ліку спеціальностей ВАКу, ви­да­н­ня регуляр. наук. зб. «Літературна компаративістика», проведе­н­ня низки конференцій. За його участі видавництво «Фоліо» (Харків) здійснює багатотомне ви­да­н­ня «Б-ки світ. літ-ри». До кола наук. інтересів Н. від 1960-х рр. уві­йшла й шевченкозн. про­блематика. Він під­дав ревізії класичні рад. під­ходи до прочита­н­ня творчості Т. Шевченка, зокрема в аспекті «Шевченко й нар. поети», «Шевченко в літературі рев. романтизму» тощо. Н. прагнув пере­конати аудиторію, що чимало мотивів у творчості укр. поета суголосні ідеям, темам і мотивам у творах англомов. ірланд. і шотланд. митців, нім. та італ. преромантиків і романтиків. Вчений досліджував сприйня­т­тя творчості Т. Шевченка в зх.-європ. критиці. У його ста­т­тях вичерпна фіксація фактів рецепції по­єд­нується з їхньою класифікацією та оцінкою (ст. «Шевченко у французькій критиці кінця ХІХ — початку ХХ ст.» // «Зб. пр. 16-ї наук. шевченк. конф.», 1964). Н. виявляв увагу до соц.-істор., культур. чин­ників і теор.-методол. аспектів спри­йня­т­тя шевченк. доробку в різних країнах, аналізував пере­клади Т. Шевченка франц. мовою, висвітлював нац. від­мін­ності в рецепції поета в Зх. Європі, привертав увагу до дис­кусій. моментів зарубіж. критич. шевченкіани. Він роз­робив продуктивну періодизацію трактува­н­ня творчості Т. Шевченка в зарубіж. шевченкіані, за­пропонував ви­вче­н­ня його поетики в порівнял.-типолог. плані починати з роз­гляду поезії Т. Шевченка в аспекті руху напрямів і течій, стилів та худож. систем 19 ст. Вказуючи на типолог. близькість поезії Т. Шевченка до «нар. романтизму», Н. вважав її найповнішим і найзавершенішим утіле­н­ням цієї течії. Упорядкував зб. літ.-крит. ст. «Шевченко і світ» (1989; усі — Київ). У 1990–2000-х рр. опублікував кілька концептуал. роз­відок, де докладно про­аналізував специфіку шевченк. міфологізму, якому, на його думку, притаман­на романт. парадигматичність, роз­глянув про­блему іманент. повʼязаності творчості Т. Шевченка з націоналізмом доби романтизму в широкому неполітизов. сенсі тощо. 2016 про Н. знято д/ф «Академік Дмитро Наливайко» (автор І. Козлик).

Пр.: Віктор Гюго: життя і творчість. 1976; Оноре Бальзак: життя і творчість. 1985; Спільність і своєрідність: Українська література в контекс­ті європейського літературного процесу. 1988; Козацька християнська республіка: Запорозь­ка Січ в західноєвропейських літературних джерелах. 1992; Літературна теорія і компаративістика. 2005; Компа­ративіс­тика й історія літератури. 2007 (усі — Київ).

Літ.: Дмитро Наливайко: Бібліогр. покажч. К., 1999; Кравець Я. Дмитро Наливайко — лицар української компаративістики // Каменяр. 2016. № 7; Рязанцева Т. Про документальний фільм Ігоря Козлика «Академік Дмитро Наливайко» // СіЧ. 2016. № 9.

Г. М. Сиваченко

Завантажити статтю