Наливайко Степан Іванович

НАЛИВА́ЙКО Степан Іванович (26. 09. 1940, с. Масевичі Рокитнів. р-ну Рівнен. обл.) — індолог, перекладач. Член НСПУ (1981). Закін. Ташкент. університет (1967), студіював у Лакхнаус. університеті (шт. Уттар-Прадеш, Індія). Працював ред. у видавництві «Дніпро» (1968–84) та ж. «Всесвіт» (1986–91; обидва — Київ); від 1992 — науковий співробітник НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України, викл. мови гінді та індолог. дисциплін Київ. університету. Переклав художні твори з гінді — романи «Дівчина і тисяча безум­ців», «Коли пробудилися поля» (в одній книжці, 1971), «Ой не течи, Ґанґо, вночі» К. Чандара (в однойм. збірнику 1985, до якого увійшли також романи Нагарджнуна, Б. Сахні і Р. Бакші), «Дим, вогонь і людина» Ш. Шрівастава (1975), зб. новел «Свято кохання» (1976) та роман «Жертовна корова» (1979) Премчанда, роман «Листя на гілці» М. Мадгукара (1988); з урду — роман «Пагони бурі» К. Чандара (1972); з англ. мови — романи «Гід» (спільно з О. Хатунцевою) і «Продавець солодощів» Р. К. Нараяна (в одній книжці, 1974), «Дві пригорщі рису» Т. Ш. Піллай (1975). У періодиці опубл. роман «Один день Бомбея» А. Садгу (з маратхі, співпереклад) та ін. Н. переклав твори фольклору й давнього письменства: «Рамаяна» (1979, скорочено з проз. переказу Прем­чанда), видав зб. «Індійські при­слів’я та приказки» (1983), «Ін­дійські казки» (1984), «Міфи давньої Індії» (1992). Окрім того, для дітей у перекл. з гінді вийшли зб. «Перо рожевої чакви» (1984, повісті Ш. Бгатнаґара, С. Кумара, Р. Джайна, Р. Бграмара, Х. Девсаре, Л. Сахґаля, Д. Кумара), з англ. — повісті «Село над морем» А. Десаї (1987) і «Зниклі мініатюри» С. Сінха (1989). Уклав навч. посібники з мови гінді (1994, разом із Б. Капуром; 1997, для студентів). Досліджує укр.-індій. етнічні, істор., мовні, фольклорні, етногр. та міфол. зв’язки: монографії «Таємниці розкриває санскрит» (2000; 2001), «Індоарійські таємниці України» (2004), «Українська індоаріка» (2007), довідники «Тисяча найновіших тлумачень давньоукраїнських назв, імен, прізвищ, термінів та понять (на індоіранському матеріалі)» (2008), «Давньоіндійські імена, назви, терміни: проекція на Україну» (2009), статті в укр. та індій. періодиці («“Рігведа” і таємниця українських степових пірамід», «“Слово о полку Ігоревім”: індійський аспект», «“Велесова книга”: індійські паралелі», «Індійські сувіри та українські сувери» тощо). Усі зазнач. книги опубл. у Києві.

Рекомендована література

1. Микитенко О. Натхнення вічною Індією // Микитенко О. І. Шляхами дружби. К., 1985;
   Google Scholar Internet
2. V. Budargin. A Mission of Ho­nour and Responsibility // Soviet Land. 1987. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю