НАМОРА́ДЗЕ Георгій (ნამორაძე გიორგი; 01(13). 10. 1882, м. Ґорі, Грузія — 16. 02. 1965, Тбілісі) — грузинський і український пере­кладач, публіцист. 1907–36 жив в Україні, ви­вчив укр. мову. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1907–11; не закін. через увʼязне­н­ня за рев. діяльність), у Київ. комерц. ін­ституті (1912–14). Був військ. лікарем, працював у ЗМІ, 1924–28 — у Держ. видавництві України в Харкові. Ре­прес. 1936, від­був 8-річне увʼязне­н­ня. 1946 повернувся до Грузії, вчителював тощо. Реабіліт. 1956. Від 1900 друкував у груз. періодиці вірші, оповіда­н­ня, пере­клади, стат­ті (про Б. Грінченка, 1910; М. Коцюбинського, 1913; Т. Шевченка, 1914; студент. нотатки «Листи з Києва», в них зна­йомив грузинів із жи­т­тям та культурою українського народу). На поч. 1930-х рр. — ініціатор і пере­кладач бл. 20-ти книжок груз. прозаїків 20 ст., що стало початком вид. груз. літ-ри українською мовою: романи «ჯაყოს ხიზნები» («Покидьки життя»), «არსენა მარაბდელი» («Арсен з Марабди») та опові­­дан­ня М. Джавахішвілі; повість «თებერვალი» («Лютий») Н. Міці­шві­лі; роман «ზედმეტი ადამიანები» («Зайві люди») і повість «პირველი დედა» («Перша мати») К. Лордкіпанідзе; оповіда­н­ня «სოფლის აშიკი» («Сільський зальотник») Н. Лордкіпанідзе; роман «მწვანე კარავი» («Зелене шатро») Р. Коркія та ін. Груз. мовою пере­клав вступ до балади «Причин­на» («Реве та стогне Дніпр широкий», 1914) Т. Шевченка, а також повісті «Муха Макар» П. Панча (1931), «Камʼяний Брід» В. Земляка (1960), зб. оповідань О. Гончара, Ю. Збанацького, Н. Рибака (усі — 1964) тощо. Автор роз­відки «Короткий нарис грузинської літератури» у ж. «Червоний шлях» (1929), низки статей (1932–33) про Грузію та її діячів для під­готовлюваної тоді УРЕ; ред. груз.-укр. словника (рукопис втрачений). Допомагав П. Тичині ви­вчати груз. мову, а М. Бажану — пере­кладати поему «Витязь у тигровій шкурі» Ш. Ру­ставелі. Листувався з багатьма укр. письмен­никами.