Наніїв Павло Іванович
Визначення і загальна характеристика
НАНІ́ЇВ Павло Іванович (02. 02. 1922, с. Біла, нині Ямпіл. р-ну Вінн. обл. — 11. 12. 2001, Київ) — прозаїк. Член НСПУ (1997). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Літ. інститут у Москві (1965). Працював 1938–39 у ред. ямпіл. рай. г. «Наддністрянський колективіст», 1939–41 — респ. г. «Колгоспник України». У грудні 1944 заарешт., за звинуваченням в антирад. пропаганді й причетності до ОУН засудж. до 7-ми р. ув’язнення (відбув 12 р.). Реабіліт. 1956. Після заслання працював у м. Білгород-Дністровський (Одес. обл.) на різних будовах, у ПТУ та с.-г. технікумі, 1970–92 — ст. методист Бюро подорожей. Від 1992 — на творчій роботі у Києві. Друкував вірші, оповідання, нариси, гуморески від 1936. Окремими вид. вийшли зб. лірики «Полісянка» (1944); істор. повість «Тричі продана» (1969; обидві — Одеса), згодом розширена до роману (К., 1990; 1993; 1996), центр. постаттю якого стала Софія Потоцька, що на її честь чоловік — польс. магнат — створив унікал. парк «Софіївка» в Умані (Черкас. обл.); зб. повістей та оповідань «Дівоча башта» (О., 1969) і зб. повістей «Лозинова труна» (К., 2001), що містить, окрім заголовної, ще дві — «Чорний ворон» і «Сповідь душогуба». Перша присвяч. темі голодомору 1932–33 й отримала 1-у премію на конкурсі, оголошеному Асоц. вивчення голодоморів, друга і третя — про репресії 1930-х рр. Автор істор.-краєзн. нарисів «Білгород-Дністровська фортеця» (1975), «Дністровський лиман» (1977) та «Білгород-Дністровський» (1985; усі — Одеса).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
