Нетішин

НЕТІ́ШИН  — місто Хмельницької області. 2019 з Нетішин. міської (обл. значення) та Старокривин. сільс. (Славут. р-ну; підпорядк. с. Новий Кривин) рад утвор. Нетішин. міську громаду (96,99 км², 38 003 особи), що 2020 була зарахована до Шепетів. р-ну. Н. знаходиться на тер. Малого Полісся, побл. межі з Рівнен. обл., на р. Горинь (притока При­п’яті, бас. Дніпра), за 144 км від обл. центру, 18 км від м. Славута та 6 км від залізнич. ст. Кривин (с. Старий Кривин). Площа 24,7 км². За переписом насел. 2001, проживали 34 340 осіб (складає 118,8 % до 1989): українців — 87,5 %, росіян — 9,8 %, поляків — 0,8 %, білорусів — 0,4 %; станом на 1 січня 2019 — 36 909 осіб. Виділяють стару частину міста (садибна забудова) й інтегровану 1980 у межі Н. тер. с. Солов’є (нині вул. Солов’євська). Нетішин. землі були заселені здавна, про що свідчать виявлені археол. па­м’ятки, починаючи від кам’яного віку до часів Київ. Русі. В урочищі Козацька могила — кургани тшинец. культури (нац. значення). За переказами, назва походить від імені першого поселенця Нетіша (за ін. версією — міг бути осадчим поселення). Вперше згадується у писем. джерелах 1542. У 16–17 ст. вживали назви Нетосин, Нетошин та ін. Тривалий час Н. належав князям Острозьким, від кін. 17 ст. — князям Яблоновським. 1629 було 50, 1648 — 83, у серед. 1650-х рр. — 19, у 2-й пол. 18 ст. — 52 двори. Жит. брали участь у повстаннях під керівництвом К. Косинського (1591–93) і С. Наливайка (1594–96) та Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. У серед. 18 ст. діяв найбільший річк. порт на Волині. Щороку звідси відправляли бл. 200 плотів і суден з різними вантажами. За 2-м поділом Польщі 1793 Н. відійшов до Рос. імперії. Відтоді — село Остроз. пов. Волин. губ. Адміністративно належало до Кривин. волості. 1872 відкрито церк.-парафіял. школу. 1906 було 256 дворів, мешкали 1608 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Шепетів. округи; 1932–37 — Вінн., 1937–54 — Кам’янець-Поділ., від 1954 — Хмельн. обл.; 1923–93 — Славут., від 2020 — Шепетів. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 4 липня 1941 до 18 січня 1944 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Нацисти вбили понад 20 нетішинців. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 290 воїнів-земляків. 1977 розпочато будівництво Хмельницької атомної електростанції (1987 введено в експлуатацію перший, 2004 — другий енергоблоки). Від 1981 — смт, від 1984 — місто рай., від 1993 — обл. значення. Є поклади буд. піску. Улюблена зона відпочинку нетішинців — Голубі озера. Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: заповідне урочище Вільшина (26 га), заказники Дорогоща (ботан., 78,5 га) та Праліс (ліс., 39,5 га). У Н. — Нетішин. профес. ліцей, 4 заг.-осв. навч. і 8 дошкіл. закладів; Будинок дит. творчості, клуб юних техніків, Центр туризму та краєзнавства учнів. молоді; Нетішинський міський краєзнавчий музей, 2 шкіл. музеї (краєзн. і хліба), Палац культури, Будинок культури, 5 б-к, школа мистецтв, художня школа; спеціаліз. мед.-сан. частина, Центр первин. мед.-сан. допомоги. Виходять «Нетішинський вісник» і г. «Перспектива». Здобули популярність муніцип. духовий оркестр, муніцип. хор. колектив, колектив естрад. вокалу «Вернісаж», театр пісні «Криниченька», вокал. ансамбль «Синевір», молодіж. театр-студія «Маски», хореогр. студія «Серпантин», ансамбль бального танцю «Шарм», танц. колективи «Лайф» і «X-Dance». Діють православні парафії, громади РКЦ, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня та ін. Збереглися церква св. великомучениці Параскеви (1870; спочатку мала назву св. Георгія Побідоносця) і водяний млин (1905). Встановлено пам’ятні знаки воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни (1970), євреям, яких розстріляли нацисти (1997), на честь підняття вперше на Хмельниччині жовто-блакитного прапора (2001), учасникам бойових дій на тер. ін. держав (2011), барельєфи В. Чорноволу (2003), на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС (2011) та ін. Є Алея троянд пам’яті Героїв Небес. сотні. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі кібербезпеки С. Гнатюк; співаки О. Комісаренко, А. Поліщук; шаблістка А. Комащук. З Н. пов’язані життя та діяльність письменників В. Басирова, М. Руцького; спортсменів О. Дмитрук (паверліфтинг), О. Жовнір, Д. Недашковської, Г. Пундик (усі — фехтування), Р. Задворного (самбо), В. Косовського (футбол); учасника 2-ї світової вій­ни, Героя Рад. Союзу С. Дикалова та ін.

Рекомендована література

1. Басыров В., Сапожник А. Славута. Нетешин. Славута, 1989;
   Google Scholar Internet
2. Нетішин. Ne­tishyn. Фотокнига. К., 2001;
   Google Scholar Internet
3. Вихованець Т. Історія Нетішина. Острог, 2006;
   Google Scholar Internet
4. Ядуха В., Дерикот М., Гаврішко В. та ін. Хмельниччина: минуле, сьогодення, майбутнє. Хм., 2012;
   Google Scholar Internet
5. Вихованець Т. Частинка історії: Істор.-краєзн. нариси. Нетішин, 2016;
   Google Scholar Internet
6. Нетішин: Фотоальбом. Хм., 2016;
   Google Scholar Internet
7. Панасюк М., Фурманчук Г. Нетішин. Хронологія сучасності (1977–2007). Хм., 2017;
   Google Scholar Internet
8. Колісніченко Т. Хмельниччина: Науково-популярне вид. Хм., 2017.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю