Нєч Юліан-Єжи
НЄЧ Юліан-Єжи (Niec Julian Jerzy; 13. 10. 1908, м. Ряшів, нині Польща — 01. 10. 1939, м. Щебжешин, нині Люблін. воєводства, Польща, похов. у рідному місті) — польський історик, архівіст. 1926 закін. 2-у держ. гімназію в Ряшеві, 1926–29 вивчав історію і право на філос. факультеті та у Школі політ. наук при правн. факультеті Яґеллон. університету в Кракові. 1933 здобув докторат з історії за працю «Młodość ostatniego elekta St. A. Poniatowskiego 1732–1764» (опубл. у вид. «Prace Krakowskiego oddziału PTTH», Krakόw, 1935, № 11). Від 1934 мешкав у Луцьку, де очолював міську публічну бібліотеку. Організатор наук. життя на Волині: один із фундаторів (1935), секр. і кер. гуманітар. комісії Волин. товариства приятелів наук, що опікувалася публіч. б-кою та Волин. музеєм (передав до нього значну кількість фото, що мають етногр. цінність). Описував і каталогізував рукописи та стародруки в книгозбірнях й архівах краю. Автор низки студій з історії Волині, надрук. у місц. часописах «Znicz», «Rocznik Wołyński», «Ziemia Wołyńska» та ін., а також нарису з історії Ряшева «Rzeszowskie za Sasόw» (Rzeszόw, 1938). Від 1938 перебував на військ. службі у польс. армії. На поч. 2-ї світової війни важко поранений у боях із німцями, помер від ран.
Рекомендована література
- W. J. Konopczyński. Nieć // Kwartalnik Historyczny. 1945. R. 53;
- Polski Slownik Biograficzny. Т. 22. Wrocław, 1977.
Завантажити статтю
Людина  (etnografiya).jpg)
