Нехворощ
Визначення і загальна характеристика
НЕ́ХВОРОЩ — село Бердичівського (до липня 2020 — Андрушівського) району Житомирської області. Підпорядк. Андрушів. міській громаді. Знаходиться на р. Пустоха (побл. сусід. с. Гальчин впадає у Гуйву, бас. Дніпра), за 10 км від м. Андрушівка та 15 км від залізнич. ст. Чорнорудка. За переписом насел. 2001, проживали 1297 осіб; станом на 2018 — 1101 особа; переважно українці. У центрі села виявлено залишки городища 10–12 ст. (пам’ятка археології місц. значення). Тут був укріплений замок. Вперше згадується під назвою Фороща в акті 1590. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. На поч. 1790-х рр. у писем. джерелах фігурує як королів. містечко, що мало Маґдебур. право, мешканці якого користувалися дозволом на ярмарк. торги та ін. пільги. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1804–1923 — містечко Житомир. пов.; 1804–1925 — Волин. губ. 1884 відкрито церк.-парафіял. школу. 1886 мешкали 1650, 1897 — 2687, 1906 — 2736 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. До 1923 Н. адміністративно належала до Андрушів. волості. Відтоді — село. 1923–25 — у складі Житомир., 1925–30 — Бердичів. округ; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл.; 1923–62, 1965–2020 — Андрушів., 1962–65 та від 2020 — Бердичів. р-нів. Мешканці потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 390 осіб), зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 335 воїнів-земляків, з них 147 загинули (встановлено пам’ятник). Є 2 брат. могили воїнів-визволителів. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. На тер. Андрушів. лісництва — ліс. заказник місц. значення Нехворощ (33 га). Пам’ятка архітектури місц. значення — церква Казанської ікони Божої Матері (2-а пол. 19 ст.). Серед видат. уродженців — літературознавець В. Башманівський; графік, засл. художник УРСР М. Андрійчук, скульптор М. Міщук; учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу Й. Козлов.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
