Нехода Іван Іванович

НЕХО́ДА Іван Іванович (11(24). 06. 1910, с. Олексіївка, нині Богодухів. р-ну Харків. обл. — 17. 10. 1963, Київ) — поет. Дід Т. Масаутова. Член СПУ (1937). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Харків. ІНО (1932) і ВДІК (Мос­ква, 1940). Від 1925 — на журналіст. роботі (тоді ж почав і друкуватися), 1945–57 — гол. ред. видавництва «Молодь», потім — ред. ж. «Піонерія». Голова Крим. організації СПУ (1958–63). Автор зб. «Пісня радості» (1935), «Початок пісні» (1937), «Дні­провий край» (1939), пройнятих мажор. на­строями, сповнених роз­думів молодої людини. У зб. «Я іду в бій» (1942), «Пів­ден­ний фронт» (1943), «Лісові оселі» (1944), «Дорога в свято» (1945) від­творив фронт. будні, показав гіркоту втрат, роз­луки з рідними, з Києвом; у зб. «Дивлюсь на карту України» (1949), «Дума про дружбу» (1954), «На Вкраїні милій» (1961) звертався до джерел нар. духовності. Чимало лірич. віршів Н. присвячено кохан­ню, красі рідної природи. Багато писав для дітей, пере­важно казки та поезії (автор ві­домого вірша-пісеньки «У лісі-лісі темному»): зб. «Червона армія» (1931), «Перша допомога» (1932), «Моя книжка» (1940), «Ростіть щасливо» (1947), «Казки» (1951; 1954), «Гранітна гора» (1956), «Ми живемо на Україні» (1960) та ін. Низку його віршів поклали на музику композитори А. Штогаренко, А. Філіпенко, Т. Шутенко. Н. належать також кн. поет. пере­співів казок народів світу — «Хло­пʼята з нашої вулиці» (1953), «Не любо — не слухай» (1956), «Казки моїх братів» (1958). В остан­ні роки життя поет багато подорожував. Враже­н­ня від по­їздки до Франції описав у кн. «Памʼять про французьку землю» (1958; усі — Київ). На честь Н. на­звано вулиці у Києві (на будівлі, де він мешкав, встановлено мемор. дошку) та Харкові.

Завантажити статтю