НЕХОРО́ШЕВ Степан Степанович (15. 08. 1897, Черкаси — 17. 04. 1988, там само, похов. у с. Коврай, нині Золотоніс. р-ну Черкас. обл.) — фольк­лорист, крає­знавець. Походив із роду колиш. кріпаків графа О. Бобринського. Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. З дитинства записував нар. пере­кази, легенди та при­слівʼя. Закін. церк.-парафіял. школу й вище початк. училище, згодом навч. у Київ. учител. семінарії. Прадід, дід і бабуся Н. зу­стрічалися із Т. Шевченком 1859 під час від­відува­н­ня поетом Полтавщини та Київщини, а 1861 були присутні на його пере­похован­ні в Каневі (нині Черкас. обл.). Під керівництвом колиш. вчительки В. Бубликівської ви­вчав творчу спадщину Т. Шевченка, записував на Київщині, Полтавщині й Чернігівщині роз­повіді людей, які його знали. Від 1920 учителював у селах Без­бородьки (нині Золотоніс. р-ну), 1927–31 — Коврай, від 1943 — в Черкасах, 1950–57 — у Кіровогр. обл. Пере­дав до архів. установ Києва, Львова, Полтави, Москви, Ленін­града (нині С.-Пе­тербург) бл. 80 тис. од. записів фольклору, зокрема про Т. Шевченка, І. Котляревського, Г. Сковороду, Б. Хмельницького, У. Кармалюка, М. Некрасова. Публікував стат­ті у ж. «Звезда», «Архіви України», г. «Литература и жизнь». Архів Н. зберігається у Пушкін. Домі в С.-Пе­тербурзі, ЦДІА України у Києві та ін. установах.