Нечаяне

Визначення і загальна характеристика

НЕЧА́ЯНЕ (до 1927 — Козлово) — село Миколаївського району Миколаївської області. У грудні 2016 с-ща Благодарівка (до липня того ж року мало назву Комсомольсь­ке), Маловарварівка, села Сеньчине (усі входили до Комсомол. сільс. ради), Н., Іванівка, Лук’я­нів­ка, Мефодіївка, П’ятихатки, с-ща Мирне (Червоноармійське) та Чемерлієве (Радгоспне; обидва перейм. у травні; усі входили до Нечаян. сільс. ради) приєднано до Нечаян. сільс. об’єднаної територіал. громади (203,76 км², 3599 осіб), до якої 2020 зараховано Данилів. сільс. раду (нині тер. 403,9 км²). Н. знаходиться на лівому березі р. Березань (впадає у Березанський лиман Чорного моря), за 40 км від залізнич. ст. Миколаїв. Площа 3,05 км². За переписом насел. 2001, проживали 1874 особи; станом на 2019 — 1587 осіб: українці (95 %), росіяни, молдовани, цигани, поляки, грузини, азербайджанці, вірмени, ґаґаузи, таджики, білоруси, євреї. Побл. Н., Іванівки та Мефодіївки досліджено залишки поселень та кургани епохи бронзи, скіфо-сармат. часу та кочових племен 10–13 ст. Село засн. 1792 полковником (згодом генерал) Козловим, який після рос.-турец. вій­ни одержав тут від цар. уряду 6430 дес. землі. Власник назвав село своїм прізвищем. Першими жит. були кріпаки-переселенці з Рязан. і Тульс. губ., яких вже через рік налічувалося 130 осіб. 1796–1802 — у складі Новорос., від 1803 — Херсон. губ.; до 1827 — Херсон., відтоді — Одес. пов. 1822 на кошти поміщика збудовано кам’яну церкву Преображення Господнього (1929 знято дзвони, 1935 закрито для богослужінь, а 1947–48 зруйновано; 2009–12 на цьому ж місці зведено однойм. храм). 1823 після смерті Козлова власником земель (понад 15 тис. дес.) став його зять Сухомлинов. У 19 ст. Козлово почали паралельно називати Н. (від 1927 — єдина офіц. назва). 1850 проживали 355, 1859 — 534 особи. Від 1856 — містечко. Тривалий час було волос. центром. 1865 відкрито земську, 1910 — міністер. двокласну школи. На поч. 1910-х рр. мешкали бл. 1 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 у складі Одес. губ. (існувала до 1925) з Нечаян., Лаундас. і Петрів. волостей утвор. Варварів. (нині Микол.) р-н. 1923–30 — село Микол. округи; 1932–37 — Одес., від 1937 — Микол. обл. 1927 засн. молочне товариство, на базі якого згодом почав працювати маслозавод. 1928 створ. Одес.-Микол. зернорадгосп, з якого 1932 виокремлено радгосп «Нечаянський» (у передвоєнні роки — один із найбільших госп-в р-ну; у 2-й пол. 1970-х рр. пл. с.-г. угідь становила 13 215 га, з них пасовищ — 8824 га; 1996 на його базі організовано АТ з однойм. назвою). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 9 серпня 1941 до 28 березня 1944 — під нім.-румун. окупацією. Діяло рад. підпілля. Під час визволення села загинули 8 рад. воїнів-визволителів, на фронтах 2-ї світової вій­ни — 93 нечаянці (встановлено пам’ятник). Є поклади каменю-ракушняку, що використовують для будівництва. У Н. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє також громада євангелістів християн-баптистів. У Н. народилися економіст, політ. діяч В. Горбатов, агроном І. Шевченко; баяніст, канд. мистецтвознавства С. Калмиков, актор, засл. арт. УРСР В. Мірошниченко; графік, живописець С. Чуприненко; у Лук’я­нівці — письменник П. Ходченко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю