Нечепоренко Павло Іванович
НЕЧЕПОРЕ́НКО Павло Іванович (18(31). 08. 1916, м. Чигирин, нині Черкас. обл. — 27. 03. 2009, Москва) — балалаєчник, диригент, педагог. Професор (1976). Народний артист СРСР (1989). Сталінcька премія (1952). Лауреат Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців на нар. інструментах (1939, 1-а премія). На балалайці почав грати з раннього дитинства. Закін. Ленінгр. муз. училище (нині С.-Петербург, 1939; кл. В. Домбровського) й консерваторію (1949). У 1941–45 — соліст Центр. ансамблю ВМФ, згодом Ансамблю Балт. флоту. 1949–51 очолював Оркестр нар. інструментів Ленінгр. радіокомітету. Від 1952 — соліст Держконцерту СРСР, водночас до 1953 був заст. худож. кер. Держ. рос. нар. оркестру ім. М. Осипова. Від 1959 — викладач Рос. академії музики ім. Гнесіних (усі — Москва). Н. — музикант класич. напряму виконавства на нар. інструментах, віртуоз. Виконав. манері притаманні художня довершеність, технічність, легкість. Відкрив нові виражал. можливості балалайки, використовував прийоми гри на скрипці, віолончелі, контрабасі, гітарі. Здійснив низку перекладень для балалайки творів М. Будашкіна, С. Василенка та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Играй, певунья-балалайка! // Сов. эстрада и цирк. 1969. № 6; Школа игры на балалайке. Москва, 2001.
Рекомендована література
- Беляев А. П. Нечепоренко // Муз. жизнь. 1967. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
