Нечепуренко Володимир Іванович
Визначення і загальна характеристика
НЕЧЕПУРЕ́НКО Володимир Іванович (05. 02. 1949, с-ще Лихачеве Олексіїв. р-ну, нині м. Первомайський Харків. обл.) — живописець, графік. Медаль ВДНГ УРСР (1982). Член НСХУ (2004). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1974; викл. А. Кузьменко, С. Солодовник, П. Супонін). Працював у Первомайському: кер. гуртка образотвор. мистецтва заг.-осв. школи № 1 (1967–69); ст. художник майстерні Будинку культури (1974–77); гол. художник місц. майстерні Харків. обл. вироб. худож.-оформлювал. комбінату (1977–91); учитель заг.-осв. школи № 7 (1992–2001). На творчій роботі. Осн. жанри — пейзаж, натюрморт, портрет. Головним у роботах Н. є вираження нескінченності буття, розуміння чарівності й безмеж. краси довкілля. Учасник обл., всеукр. виставок від 1995. Персон. — у Мерефі (Харків. обл., 1974), Первомайському (1980). Деякі твори зберігаються у Харків., Черніг., Вінн. ХМ., Первомай. краєзн. музеї, Худож.-мемор. музеї І. Рєпіна (м. Чугуїв Харків. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Золотий вечір», «Морозний день» (обидва — 2004), «Зимовий мотив з оленями» (2013), «Рєпінські місця», «Дума про єдність», «Зустріч перед Різдвом» (усі — 2014), «Весна іде» (2015), «Карпати. Синевирська Поляна» (2017), «Рідні місця» (2018), «Осінь у Карпатах» (2019), «Магічний водоспад», «Дорога додому» (обидва — 2020).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
