Нечипоренко Валерій Петрович

НЕЧИПОРЕ́НКО Валерій Петрович (30. 08. 1955, м. Коростень Житомир. обл. — 27. 03. 2011, Київ) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1992). Премії ім. Ю. Яновського (1996), видавн. дому «Альтернативи» (1998). Закін. Житомир. пед. інститут (1977), Київ. інститут політології і соц. упр. (1991). Учителював; на журналіст. роботі, зокрема: від 1988 — гол. ред. г. «Житомирський вісник», від 1996 — відп. секр. укр. ред. г. «Фінансова Україна» (Київ), ред. відділу науки г. «День» та відділу міського життя г. «Всеукраїнські відомості», від 1998 — засн. і ред. всеукр. г. «Індустрія», 1999–2001 — видавець і ред. «Української електронної роман-газети», від 2007 вів щотижн. публіцист. автор. рубрику в г. «Правда України», друкував оповідання в г. «Літературна Україна». Від 1999 — заступник ген. дир. УНІАН. Засн. (2002) та голова Об’єдн. гуманістів України. Як прозаїк Н. дебютував 1983 оповіданням «Жіноча інтуїція» у ж. «Вітчизна». Автор зб. сатир.-гуморист. та фантаст. оповідань «Дивні люди» (К., 1989), «Мечта женатого человека» та «Вампиры просыпаются в полночь» (обидві — Рига, 1992), роману «Сердите покоління (Молодий мільйонер бажає познайомитися)» (К., 1990), кн. повістей і роману «Вечірні прогулянки на старому велосипеді» (Ж., 1994), зб. «Казки поліські» (Коростень, 1995), «Дещо незвичні оповідання» (1997), «Реалізми інших реальностей, або Дещо незвичні оповідання-2» (1998), наук.-популяр. кн. «Лікування біополем» (1990) та «Как стать богатым» (1991; усі — Житомир). Окремі твори перекладено япон., англ., польс., болгар., білорус., рос. мовами. Спів­ав­тор вид. «Книга про Коростень» (Л., 2004). У 2012 у Львові видано кн. вибраного з творів Н. «Завиграшки», у Коростені на його честь встановлено мемор. дошку.

Завантажити статтю