Нечипоренко Валерій Петрович

Визначення і загальна характеристика

НЕЧИПОРЕ́НКО Валерій Петрович (30. 08. 1955, м. Коростень Житомир. обл. — 27. 03. 2011, Київ) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1992). Премії ім. Ю. Яновського (1996), видавн. дому «Альтернативи» (1998). Закін. Житомир. пед. ін­ститут (1977), Київ. ін­ститут політології і соц. упр. (1991). Учителював; на журналіст. роботі, зокрема: від 1988 — гол. ред. г. «Житомирський вісник», від 1996 — відп. секр. укр. ред. г. «Фінансова Україна» (Київ), ред. від­ділу науки г. «День» та від­ділу міського життя г. «Всеукраїнські ві­домості», від 1998 — засн. і ред. всеукр. г. «Індустрія», 1999–2001 — видавець і ред. «Української електрон­ної роман-газети», від 2007 вів щотижн. публіцист. автор. рубрику в г. «Правда України», друкував оповіда­н­ня в г. «Літературна Україна». Від 1999 — за­ступник ген. дир. УНІАН. Засн. (2002) та голова Обʼ­єдн. гуманістів України. Як прозаїк Н. дебютував 1983 оповіда­н­ням «Жіноча інтуїція» у ж. «Вітчизна». Автор зб. сатир.-гуморист. та фантаст. оповідань «Дивні люди» (К., 1989), «Мечта женатого человека» та «Вампиры просыпаются в полночь» (обидві — Рига, 1992), роману «Сердите поколі­н­ня (Молодий міль­йонер бажає по­зна­йомитися)» (К., 1990), кн. повістей і роману «Вечірні прогулянки на старому велосипеді» (Ж., 1994), зб. «Казки поліські» (Коростень, 1995), «Дещо не­звичні оповіда­н­ня» (1997), «Реалізми інших реальностей, або Дещо не­звичні оповіда­н­ня-2» (1998), наук.-популяр. кн. «Лікува­н­ня біо­полем» (1990) та «Как стать богатым» (1991; усі — Житомир). Окремі твори пере­кладено япон., англ., польс., болгар., білорус., рос. мовами. Спів­­ав­тор вид. «Книга про Коростень» (Л., 2004). У 2012 у Львові ви­дано кн. ви­браного з творів Н. «Зави­грашки», у Коростені на його честь встановлено мемор. дошку.

Літ.: Втрата української журналістики // День. 2011, 29 берез.; Валерій Нечипоренко: [Некролог] // ЛУ. 2011, 21 квіт.

В. М. Шкляр

Завантажити статтю