НЕЧИПОРЕ́НКО Микола Іванович (28. 06. 1937, с. Нетесівка, нині Дні­пров. р-ну Дні­проп. обл. — 17. 03. 2017, Житомир) — бандурист, спів­ак (бас-баритон), педагог. Заслужений працівник культури України (1993). Член Національної спілки кобзарів України. Дипломант Всесоюз. конкурсу нар. поетів, спів­аків і музикантів (Ашґабат, 1988), лауреат низки всеукр. фестивалів та конкурсів. Закін. Київську консерваторію (1970; кл. Я. Пухальського, М. Геліса). Від 1959 — соліст Держ. капели бандуристів УРСР (Київ); від 1961 — худож. кер. самодіял. капели бандуристів Борис­піл. будинку культури (Київ. обл.). 1966 обраний чл. респ. кобзар. обʼ­єд­на­н­ня при Хор. товаристві УРСР, брав активну участь у концерт. діяльності. 1973–2017 — викладач кл. бандури Житомир. муз. училища, водночас кер. ансамблю бандуристів Житомир. технікуму мех. обробки деревини. У репертуарі — нар. пісні, сучасні ліричні пісні й романси, балади та істор. думи. Автор концерт. про­грами «Пісня народу — без­смертя його» (1964–97). Гастролював у Франції, Швейцарії, Німеч­чині, Польщі. Серед учнів — лауреатка Між­нар. конкурсу ім. М. Лисенка І. Кириченко.