Нечипоренко Олександр Іванович

НЕЧИПОРЕ́НКО Олександр Іванович (29. 03. 1959, с. Крукеничі, нині Яворів. р-ну Львів. обл. — 15. 08. 2017, Полтава, похов. у с. Абазівка Полтав. р-ну Полтав. обл.) — художник декоративно-ужиткового мистецтва, дизайнер, живописець. Чоловік Н. Панченко. Член НСХУ (1990). Закін. Львів. інститут приклад. і декор. мистецтва (1982; викл. Б. Галицький, Ю. Скандаков). На творчій роботі. Розробляв проекти музей. експозицій та пам’ятників, створював панно та живописні полотна. Окремі роботи зберігаються у Полтав. краєзн. музеї.

Тв.: проекти — автовокзалу (1984, співавт.), реконструкція інтер’єру поштамту (1986), експозиції відділу нар. мистецтва краєзн. музею (1987), оформлення інтер’єру кінотеатру «Алмаз» (1990), пам’ятника до 1100-ліття Полтави (1999), Музею-аудиторії Р. Кириченко (2003), Музею «Поле Полтав. битви» (2008; усі — Полтава), Великосорочин. літ.-мемор. музею М. Гоголя (Миргород. р-н Полтав. обл., 2009); панно «Писанка» (2000); картина «Козак Мамай» (2010).

Літ.: Орлова О. Повнії чари // Рідний край. 2006. № 1.

Ю. О. Самойленко

Основні твори

проекти – автовокзалу (1984, співавт.), реконструкція інтер’єру поштамту (1986), експозиції відділу нар. мистецтва краєзн. музею (1987), оформлення інтер’єру кінотеатру «Алмаз» (1990), пам’ятника до 1100-ліття Полтави (1999), Музею-аудиторії Р. Кириченко (2003), Музею «Поле Полтав. битви» (2008; усі – Полтава), Великосорочин. літ.-мемор. музею М. Гоголя (Миргород. р-н Полтав. обл., 2009); панно «Писанка» (2000); картина «Козак Мамай» (2010).